Лаверецький Микола Якимович

Визначення і загальна характеристика

ЛАВЕРЕ́ЦЬКИЙ Микола Якимович (Лаверецкий Николай Акимович; 03. 02. 1837, Москва — 23. 10. 1907, С.-Пе­тербург) — російський скульптор. Син художника-ливарника та скульптора Якима, брат художника-мозаїста, скульптора Івана (брав участь у створенні монумента Б. Хмельницькому на Софій. площі в Києві) Лавере­цьких. Навч. у С.-Петербур. рисув. школі Товариства заохочення мистецтв і С.-Петербур. АМ (1851–60; викл. І. Віталі, П. Клодт і М. Піменов). 1853 за портретне погруддя дійс. стат. радника, кер. держ. майном В’ятської губ. В. Юзефовича (у 1860-х рр. — керівник Київ. кредит. каси) нагородж. сріб. медаллю 2-го ступеня, 1857 за барельєф «Ахіллес волочить тіло Гектора» — сріб. медаллю 1-го ступеня, 1859 за барельєф «Цинцинат приймає послів з Риму, які сповіщають його про обрання диктатором» — золотою медаллю 2-го ступеня, 1860 за барельєф «Повернення Регула з Риму у Карфаґен» — великою золотою медаллю (у цьо­му ж році отримав звання клас. художника). 1859 виконав надгробок на могилі рос. композитора М. Глінки на лютеран. кладовищі у С.-Петербурзі (брав участь у створенні йому пам’ят­ника у м. Смоленськ, Росія; реалізовано проект А. фон Бока, 1885), у 1861 — перший проект пам’ятника рос. поету О. Пушкіну для Царського Села (нині м. Пушкін С.-Петербур. міськ­ради; не реалізовано через брак коштів). 1863–69 — пенсіонер С.-Пе­тербур. АМ у Австрії, Німеччині та Італії (у останній країні жив і працював найтриваліший час); 1870–83 — її ад’юнкт-проф., 1883–94 — штат. проф. 2-го ступеня 1868 за скульптурну групу «Хлопчик і дівчинка, які годують пташечку» отримав звання академік С.-Петербур. АМ, 1870 за мармур. статуї «Купальниця», «Перша троянда», «Хлопчик-неаполітанець з мавпочкою», групи «Діти, які дивляться у дзеркало», «Діти, які просять милостиню», погруддя «Весна», «Етюд старого», «Капуцин», «Сафо», «Чучарка» — звання професора. 1873 як експерт рос. худож. відділу нагородж. «медаллю за мистецтво» на Всесвіт. виставці у Відні. 1882 створив скульптурну групу ангелів, св. євангелістів, барельєфи з біблей. сюжетами для дарохранительниці гол. престолу собору Христа Спасителя у Москві (зберігалися до зруйнування храму 1931), 1883 — мемор. портрет рос. письменника Ф. Достоєвського (використано для надгробка на Тихвин. кладовищі С.-Петербур. Олександро-Невської лаври), 1886 — па­м’ятник мореплавцю П. Пахтусо­ву у Кронштадті (нині С.-Петер­бур. міськради), 1890 — пам’ятник Катерині ІІ у Сімферополі. 1887 під його керівництвом Ж. Полонська створила погруддя О. Пушкіна для пам’ятника в Одесі. Його скульптура «Росія», виконана у техніці каслин. лиття, експонувалася на Всесвіт. худож.-пром. виставці у Парижі (1900; Ґран-Прі та Велика золота медаль) та на Всерос. виставці у м. Нижній Новгород (Росія; 1896). У 1891 разом з І. Вольфом отримав 4-у премію у конкурсі на пам’ятник Миколі І у Києві. Також створив групи «Маленькі кокетки» (1872), «Материнська любов» (1876), «Венера і Амур» (1886), статуї «Торгівля», «Промисловість» (оби­дві — 1876), «Мефістофель», «Со­ром’язливість» (обидві — 1881), «Родопа» (1882), «Амур поблизу дверей Психеї» (1885), горельєф «Ангел» (1884), погруддя «Вакх» (1879), укр. історика, поета, гро­мад. діяча М. Костомарова (див. Костомарознавство), уроджен­ця Єлисаветграда (нині Кіровоград), одного із основоположників рос. вокал. школи Й. Петрова. Твори зберігаються у ДТГ у Москві, в Ермітажі у С.-Петербурзі, музеях міст Єкатеринбург, Перм, Челябінськ, Златоуст, Каслі (оби­два — Челябін. обл.; усі — РФ), Алмати, Мінськ та ін.

Завантажити статтю