Лаврівський фон Пльокен Марцель

ЛАВРІ́ВСЬКИЙ фон ПЛЬО́КЕН Марцель (28. 10. 1856, м. Краків, нині Польща — 14. 04. 1927, Відень) — військовик. Син священика УГКЦ, композитора і ди­ригента І. Лаврівського (1823–73), дядько і хрещений батько Ю. Лаврівського. Генерал-лейтенант (1917). У 1861–66 жив у Львові, згодом — у м. Холм (нині Польща), де навч. у гімназії. Закін. кадет. школу в Лобзові (нині у складі Кракова) і Терезіан. військ. академію у м. Вінер-Нойштадт побл. Відня. Служив у різних міс­тах Австро-Угорщини, зокрема Перемишлі та Ярославі (нині оби­два — Польща), у піхот. полках, сформов. переважно з українців. За свідченням сучасників, «відзначався тактом, чесним ха­­рактером і великою любов’ю до українського жовніра». На поч. 1-ї світової вій­ни — командир 11-ї гірської бригади 48-ї піхот. дивізії в м. Тузла (нині Боснія та Герцеґовина). Воював на Серб. та Італ. фронтах, відзначився у жовтні–листопаді 1917 як командир 94-ї пі­­хот. дивізії у битві при Капоретто (т. зв. 12-а битва при Ізонцо). Після відставки 1 січня 1919 меш­кав у Відні.

Завантажити статтю