ЛАВРО́В Анатолій Петрович (28. 09(10. 10). 1894, с. Спаське, нині Владимир. обл., РФ — 08. 05. 1957, Одеса) — лікар-дерматовенеролог. Доктор медичних наук (1948), професор (1947). Державні нагороди СРСР. Закін. Донський університет (м. Ростов-на-Дону, Росія, 1916). Працював військ. лікарем. 1918–27 — ординатор і асист. шкірно-венерол. клініки Донського університету; 1927–32 — консультант-дерматовенеролог курорту Сочі-Ма­цеста (м. Сочі, нині Краснодар. краю, РФ); 1932–36 — завідувач кафедри дерматовенерології Туркм. мед. ін­ституту (Ашґабат), за сумісництвом — директор Туркм. дерматовенерол. ін­ституту; 1936–40 — зав. дерматол. клініки Держ. НДІ ім. Й. Сталіна (Сочі); під час 2-ї світової вій­ни — військ. лікар; 1944–47 — завідувач від­ділу Ін­ституту шкір. туберкульозу (Мос­ква), водночас — гол. дерматовенеролог МОЗ РРФСР; 1948–49 — завідувач кафедри дерматовенерології Львів. мед. ін­ституту, 1949–53 — Київ. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів і за сумісництвом — директор Київ. НДІ шкір. і венерич. захворювань; 1953–57 — завідувач кафедри шкір. і венерич. хвороб Одес. мед. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: викори­ста­н­ня фізіотерапевт. методів і засобів санаторно-курорт. лікува­н­ня у те­рапії дерматозів; епідеміологія дерматовенерол. захворювань; боротьба зі шкір. лейшманіозом у його ендеміч. зонах.