Лаговський Микола Михайлович
ЛАГО́ВСЬКИЙ Микола Михайлович (Лаговский Николай Михайлович; 25. 12. 1862(06. 01. 1863), с. Одоєвське, нині Костром. обл., РФ — 03. 05. 1933, Москва) — російський сурдопедагог. Професор (1925). Герой Праці (1929). Навч. у С.-Петербур. університеті. Працював 1884–1910 у С.-Петербур., 1910–13 — Олександрів. (нині Запоріжжя), 1913–18 — Маріїн. (побл. Петрограда, нині С.-Петербург) училищах для глухонімих; 1918–19 — у Відділі соц. забезпечення Петрограда. 1918 з ініціативи Л. у Петрограді створ. Центр. інститут глухонімих. 1919–21 очолював Перервин. інститут глухонімих (Москва); 1921–27 — викладач 2-го Моск. інституту глухих; водночас від 1925 — у Моск. пед. інституті. Л. — теоретик, методист та історик сурдопедагогіки. Вивчав проблеми застосування осн. засобів спілкування глухих. Заперечував використання т. зв. мішаного методу (поєднання міміки та усного мовлення) у навч. і вихованні глухих дітей. Автор праці «Основы сурдопедагогики» (Москва, 1931). Його ім’я присвоєно школі для глухих у м. В’язники (Владимир. обл., РФ).
Рекомендована література
- Анисимов П. К. Н. М. Лаговский — русский сурдопедагог (к 20-летию со дня смерти) // Ученые зап. Моск. пед. ин-та. 1955. Т. 85, вып. 6;
- Ярмаченко М. Д. Історія сурдопедагогіки. К., 1975;
- Басова А. Г., Егоров С. Ф. Н. М. Лаговский // История сурдопедагогики. Москва, 1984.
Завантажити статтю
