Лагоза Віктор Маркович
ЛАГОЗА́ Віктор Маркович (24. 11. 1918, м. Канів, нині Черкас. обл. — 09. 05. 2002, Харків) — поет-байкар. Батько І. Лагози. Член НСПУ (1956). Літ. премія ім. Олександра Олеся (1997). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Бойові нагороди. Закін. робітфак Харків. мед. інституту (1937). Від 1943 після шпиталю за станом здоров’я був нач. навч. частини та ст. викл. військ. каф. Харків. мех.-маш.-буд. інституту. Працював 1948–55 на кер. адм. посадах у нар. госп-ві, на буд-ві, у промисловості; 1956–76 — відп. секр. Харків. організації СПУ; водночас 1963–64 — у ред. ж. «Прапор». Складати сатир. вірші та байки, які переважають у його твор. доробку, почав ще в школі. Писав українською мовою. Друкувався у фронт. пресі, перші поезії опубл. 1949. Його твори спрямовані проти тих, хто заважав будувати незалежну Україну, хто нехтував людськими нормами, кому не до вподоби нормал. людські стосунки. Автор також оповідань і новел на військ. тематику.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Байки. Х., 1956; Вчений і колода. Х., 1958; І з медом, і з перцем. Х., 1962; Лихе зілля. Х., 1963; Припечатаний Заєць. Х., 1965; Оце так жених. Х., 1969; Вередливий Слимак. Х., 1973; Байки. К., 1975; Рання Коза. Х., 1977; Чужі млинці. Х., 1978; Соловей у курнику. Х., 1981; Ведмежа послуга. Х., 1986; Твори. К., 1988; З перцем і сіллю. Х., 1989; Байки. Х., 1998.
Завантажити статтю
Людина .jpg)
