ЛАГОЗА́ Віктор Маркович (24. 11. 1918, м. Канів, нині Черкас. обл. — 09. 05. 2002, Харків) — поет-байкар. Батько І. Лагози. Член НСПУ (1956). Літ. премія ім. Олек­сандра Олеся (1997). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Бо­йові нагороди. Закін. робітфак Харків. мед. ін­ституту (1937). Від 1943 після шпиталю за станом здоровʼя був нач. навч. частини та ст. викл. військ. каф. Харків. мех.-маш.-буд. ін­ституту. Працював 1948–55 на кер. адм. посадах у нар. госп-ві, на буд-ві, у промисловості; 1956–76 — відп. секр. Харків. організації СПУ; водночас 1963–64 — у ред. ж. «Прапор». Складати сатир. вірші та байки, які пере­важають у його твор. доробку, почав ще в школі. Писав українською мовою. Друкувався у фронт. пре­сі, перші поезії опубл. 1949. Його твори спрямовані проти тих, хто заважав будувати незалежну Україну, хто нехтував людськими нормами, кому не до вподоби нормал. людські стосунки. Автор також оповідань і новел на військ. тематику.