Ладижинський завод ферментних препаратів

ЛАДИ́ЖИНСЬКИЙ ЗАВО́Д ФЕРМЕ́НТНИХ ПРЕПАРА́ТІВ — під­приємство мікробіо­логічної промисловості. Засн. 1970 від­повід­но до По­станови ЦК КПРС і РМ СРСР у смт Ладижин Тростянец. р-ну Вінн. обл. (нині місто обл. значе­н­ня). 1973–76 за проектом одес. ін­ституту «Пів­денгі­пробіо­синтез» уведено в екс­плуатацію 1-у чергу для виробництва фермент. препаратів тех. при­значе­н­ня — пектоаваморіну ГЗХ (проект­на потуж. 240 умов. т на рік) і мацеробациліну ГЗХ (84,6 умов. т на рік; обидва — для збагаче­н­ня та збалансува­н­ня раціону кормів для тварин). 1977 освоєно випуск лужної протеази для виробництва синтет. мийних засобів. На­прикінці 1970-х рр. заг. річна потуж. під­приємства з випуску фермент. препаратів досягла 4056,6 умов. т (лужної протеази — 3612, пектофоєтидіну — 360, мацеробациліну — 84,6). У 1981 уведено в екс­плуатацію 2-у чергу згідно контракту з франц. фірмою «Нордон» для випуску очищених фермент. препаратів — бактеріал. амілази (проект­на потуж. 31 умовна т на рік), нейтрал. протеази (5 умов. т на рік), лужної протеази (119 умов. т на рік), глюкоамілази (90 умов. т на рік). Необхідність будівництва подіб. виробництва була об­умовлена швидкими темпами зро­ста­н­ня спожива­н­ня населе­н­ням мийних засобів, про­гресив. роз­витком спирт. і харч. пром-стей, впровадже­н­ням нових методів від­годівлі тварин за допомогою ензимів. За­значені ферментні препарати до введе­н­ня Л. з. ф. п. в Україні та ін. рад. республіках не виробляли. Згодом на під­приємстві почали виготовляти мед. суб­станцію солізиму (5036 млрд лікув. од. на рік) і рекомбінант. інтерферону. У 1970–80-х рр. Л. з. ф. п. був одним з провід. під­приємств «Головмікробіо­прому» при РМ СРСР і найбільшим рад. виробником фермент. препаратів. 1986 унаслідок при­єд­на­н­ня до нього (гол. під­приємство) виробництва біо­хім. синтезу Ладижинського спиртового заводу, Уман. вітамін. заводу (Черкас. обл.; нині АТ «Вітаміни»), Межирічківського вітамін­ного заводу (Голованів. р-н Кіровогр. обл.) і Турбів. заводу скляного посуду (Вінн. обл.) створ. Ладижин. вироб. біо­фармацевт. обʼ­єдн. «Ензим» («Е.»). 1989 зі складу остан­нього знову ви­окремлено під­приємства в м. Умань, с. Межирічка та смт Турбів, 1992 на базі ремонтно-мех. цеху створ. Ладижин. ремонтно-мех. завод, а на базі цеху № 3 — Ладижин. біо­хім. завод (колишнє біо­хім. виробництво спирт. заводу; нині ПАТ «Біо­лік»). Із роз­падом СРСР були порушені екон., сировин­ні, транс­порт­ні та фінанс. звʼязки, втрачений частково укр. ринок, що зумовило знач. спад виробництва. 1994–97 на вироб. площах Л. з. ф. п. діяло ВАТ «ХК “Е.”» (гол. під­приємство), якому під­порядковувалися ВАТи — «Фермент», «Наук.-технол. центр “Ензифарм”» та «Ладижинмонтажбуд»; від 1997 — держ. під­приємство «Е.» (у структурі — наук.-біо­фармацевт. центр з дослід. цехами, з виробництва препаратів мікробіол. синтезу, готових лікар. засобів, електроремонтний, тепловодопо­стача­н­ня цехи; нині фактично не працює) та від 2004 — дочірнє під­приємство «Е.» (вироб. потуж. 4652,9 умов. т фермент. препаратів і 17 млн флаконів препаратів для інʼєкцій на рік; продукцію за­стосовують у кормовиробництві для с. господарства, рослин­ництві, спиртовиробництві, харч. галузі, зокрема пивоварін­ні, фармакології, целюлозно-папер. і шкіряній пром-стях, під час виготовле­н­ня прал. порошків і мийних засобів та для екол. цілей; кількість працівників у 2015 — 173 особи). На­прикінці 1980-х рр. на Л. з. ф. п. працювала 2571 особа, з них у наук. під­роз­ділі — 112 (зокрема канд. мед. н. — Є. Григорʼєв, Л. Шинкаренко, канд. тех. н. — В. Болоховська, І. Чугуєв). На ньому був від­критий найбільший в Україні музей пром. штамів продуцентів біо­логічно актив. речовин, антибіо­­тиків, ферментів. 1987 за роз­робле­н­ня модифік. технології виробництва очищеної глюкоамілази Л. Шинкаренко нагороджено сріб., за роз­робле­н­ня технології виділе­н­ня культурал. рідини глюкоамілази через соло­мʼяну муку Л. Удовенко — бронз., за освоє­н­ня за­мкнутого циклу біо­міцину з отрима­н­ням додатк. корм. продукту у ви­гляді білок­вітамін. маси П. Сандула (на той час — за­ступник ген. дир., а 1988–92 — ген. дир. Ладижин. вироб. біо­фармацевт. обʼ­єдн. «Е.»; 1984–86 керував Ладижин. спирт. заводом, почергово упродовж 1992–2009 — під­приємствами «Біо­лік» і «Ензим») — сріб., Л. Веремієнка — бронз. медалями ВДНГ СРСР. Кілька працівників за успіхи у роз­витку виробництва від­значено держ. нагородами СРСР. 1973–88 спочатку Л. з. ф. п., а потім Ладижин. вироб. біо­фармацевт. обʼ­єдн. «Е.» керував В. Халабузар.

Завантажити статтю