ЛА́ЗАРЕВ Олександр Захарович (03(15). 07. 1870, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 30. 11. 1951, Київ) — лікар-педіатр. Доктор медичних наук (1936), професор (1942). Заслужений діяч науки УРСР (1941) та РРФСР (1946). Учасник рос.-япон. та 1-ї світ. воєн. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1893). Працював у Київ. дит. лікарні Товариства допомоги бідним хворим. 1900 брав участь в організації Київ. товариства дит. лікарів (був його секр., від 1922 — головою, від 1936 — почес. головою), 1918 — Київ. клін. ін­ституту (згодом ін­ститут удосконале­н­ня лікарів, нині Нац. мед. академія післядиплом. освіти), у якому 1930–51 (з пере­рвою) очолював каф. педіатрії; водночас від 1930 — за­ступник директора з наукової роботи та наук. кер. дит. клініки Ін­ституту охорони материнства та дитинства (нині Ін­ститут педіатрії, акушерства та гін­екології НАМНУ, Київ). Від 1941 — проф., 1942–44 — завідувач кафедри дит. хвороб Томського мед. ін­ституту (РФ). Ви­вчав дит. інфекц. захворюван­ня, зокрема кишкові; об­ґрунтував рекомендації щодо їхньої профілактики; описав клін. симп­томи дизентерії (виділив т. зв. характер. дизентерій. син­дром, пере­рвану, стерту і масковану форми захворюва­н­ня) та тубер­кульозу в дітей. Досліджував та­­кож клін. ознаки пере­бігу плевритів. Автор роз­ділів у кн. «Клініка і терапія дизентерії у дітей молодшого віку» (1938), «Клини­ка и терапия пневмоний и плев­­ритов у детей» (1941; обидві — Київ).