Лазаренко Євген Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ЛАЗАРЕ́НКО Євген Костянтинович (13(26). 12. 1912, Харків — 01. 01. 1979, Київ) — геолог, мінералог, громадський діяч. Доктор геолого-мінералогічних наук (1947), професор (1948), академік АН УРСР (1969). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1961). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет (1934). Працював у РФ: 1938–42 — за­ступник декана, декан геол. факультету Воронез. університету; 1942–44 — в Урал. філії АН СРСР (м. Свердловськ, нині Єкатерин­бург). 1944–69 — завідувач кафедри мінералогії, 1945–49 — перший декан геол. ф-ту, 1949–51 — проректор, 1951–63 — ректор Львів. університету; водночас 1951–60 — завідувач від­ділу мінералогії Ін­ституту геології корис. копалин АН УРСР (Львів). Був звільнений з посади ректора ріше­н­ням ЦК КПУ за звинуваче­н­ням в укр. бурж. націоналізмі. У львів. період організував геол. товариство (1945), факультети геол., іноз. мов (1950) і журналістики (1953), низку навч. і наук. лаб., сприяв роз­виткові астрон. обсерваторії, ініціював спорудже­н­ня спорт. табору «Карпати», стадіону на Погулянці та нового університет. ботан. саду. Брав участь у написан­ні кн. «300 років Львівського університету» (Л., 1961). У 1969–71 — директор, завідувач від­ділу регіон. та генет. мінералогії Ін­ституту геол. наук АН УРСР; 1971–79 — завідувач від­ділу регіон. і генет. мінералогії Ін­ституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (обидва — Київ). Від 1970 — президент Укр. мінералог. товариства (засн.), від 1971 — віце-президент Всесоюз. мінералог. товариства. Наукові дослідже­н­ня: системат., генет. та регіон. мінералогія, історія науки. Вив­чав хім. і фіз. властивості мінералів, їх номенклатуру, генезис, регіон. роз­поділе­н­ня на території України. Від­крив значну кількість нових мінералів. Автор низ­ки під­ручників з мінералогії (1958, 1961, 1963, 1970–71), один з укла­дачів укр.-рос.-англ. «Мінерало­гічного словника» (К., 1975). Організовував наук. конф., урочисті засі­да­н­ня, присвяч. Т. Шев­ченку, І. Франку, Лесі Українці, М. Шаш­­кевичу та ін. діячам куль­тури. На гол. корпусі Львів. університету і будівлі Ін­ституту геохімії, мінералогії та рудо­утворе­н­ня НАНУ встановлено мемор. дошки, його імʼя присвоєно мінералог. музею Львів. університету.

Пр.: Надрові багатства західних областей України. Л., 1946; Минералогия медно-цинковых месторождений Сред­него Урала. Л., 1947; Мінералогія вивержених комплексів Західної Волині. Л., 1960 (спів­­авт.); Мінералогія осадочних утворень Прикарпа­т­тя. Л., 1962 (спів­­авт.); Минералогия Закарпатья. Л., 1963 (спів­­авт.); Основы генетической минералогии. Л., 1963; Минералогия и генезис камерных пег­­матитов Волыни. Л., 1973 (спів­­авт.); Минералогия Донецкого бас­сейна: У 2 ч. К., 1975 (спів­­авт.); Минералогия Криворожского бас­сейна. К., 1977 (спів­­авт.); Опыт генетической клас­сификации минералов. К., 1979.

Літ.: Евгений Кон­стантинович Лаза­ренко: Некролог // Геол.-минерал. журн. 1979. № 3; Павлишин В. Евгений Кон­­­стантинович Лазаренко // Там само. 1992. № 6; Матковський О., Білоніжка П. Про наукову конференцію, присвячену 80-річчю від дня народже­н­ня академіка Євгена Костянтиновича Лаза­рен­ка // Там само. 1993. № 5; Міщенко Л. При­йшов один таки за триста літ великий ректор у мою святиню // Дзвін. 2002. № 11–12; Академік Євген Лазарен­­ко. Нарис про жит­тєвий і творчий шлях, спогади, фотоальбом. Л., 2005; Галабур­да Ю. Ювілей­ний рік академіка Євгена Лазаренка // Зап. Укр. мінералог. товариства. 2013. Т. 10.

Д. Є. Макаренко, Ю. А. Галабурда

Завантажити статтю