Лазаренко Євген Костянтинович
ЛАЗАРЕ́НКО Євген Костянтинович (13(26). 12. 1912, Харків — 01. 01. 1979, Київ) — геолог, мінералог, громадський діяч. Доктор геолого-мінералогічних наук (1947), професор (1948), академік АН УРСР (1969). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1961). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет (1934). Працював у РФ: 1938–42 — заступник декана, декан геол. факультету Воронез. університету; 1942–44 — в Урал. філії АН СРСР (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург). 1944–69 — завідувач кафедри мінералогії, 1945–49 — перший декан геол. ф-ту, 1949–51 — проректор, 1951–63 — ректор Львів. університету; водночас 1951–60 — завідувач відділу мінералогії Інституту геології корис. копалин АН УРСР (Львів). Був звільнений з посади ректора рішенням ЦК КПУ за звинуваченням в укр. бурж. націоналізмі. У львів. період організував геол. товариство (1945), факультети геол., іноз. мов (1950) і журналістики (1953), низку навч. і наук. лаб., сприяв розвиткові астрон. обсерваторії, ініціював спорудження спорт. табору «Карпати», стадіону на Погулянці та нового університет. ботан. саду. Брав участь у написанні кн. «300 років Львівського університету» (Л., 1961). У 1969–71 — директор, завідувач відділу регіон. та генет. мінералогії Інституту геол. наук АН УРСР; 1971–79 — завідувач відділу регіон. і генет. мінералогії Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (обидва — Київ). Від 1970 — президент Укр. мінералог. товариства (засн.), від 1971 — віце-президент Всесоюз. мінералог. товариства. Наукові дослідження: системат., генет. та регіон. мінералогія, історія науки. Вивчав хім. і фіз. властивості мінералів, їх номенклатуру, генезис, регіон. розподілення на території України. Відкрив значну кількість нових мінералів. Автор низки підручників з мінералогії (1958, 1961, 1963, 1970–71), один з укладачів укр.-рос.-англ. «Мінералогічного словника» (К., 1975). Організовував наук. конф., урочисті засідання, присвяч. Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці, М. Шашкевичу та ін. діячам культури. На гол. корпусі Львів. університету і будівлі Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАНУ встановлено мемор. дошки, його ім’я присвоєно мінералог. музею Львів. університету.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Надрові багатства західних областей України. Л., 1946; Минералогия медно-цинковых месторождений Среднего Урала. Л., 1947; Мінералогія вивержених комплексів Західної Волині. Л., 1960 (співавт.); Мінералогія осадочних утворень Прикарпаття. Л., 1962 (співавт.); Минералогия Закарпатья. Л., 1963 (співавт.); Основы генетической минералогии. Л., 1963; Минералогия и генезис камерных пегматитов Волыни. Л., 1973 (співавт.); Минералогия Донецкого бассейна: У 2 ч. К., 1975 (співавт.); Минералогия Криворожского бассейна. К., 1977 (співавт.); Опыт генетической классификации минералов. К., 1979.
Рекомендована література
- Евгений Константинович Лазаренко: Некролог // Геол.-минерал. журн. 1979. № 3;
- Павлишин В. Евгений Константинович Лазаренко // Там само. 1992. № 6;
- Матковський О., Білоніжка П. Про наукову конференцію, присвячену 80-річчю від дня народження академіка Євгена Костянтиновича Лазаренка // Там само. 1993. № 5;
- Міщенко Л. Прийшов один таки за триста літ великий ректор у мою святиню // Дзвін. 2002. № 11–12;
- Академік Євген Лазаренко. Нарис про життєвий і творчий шлях, спогади, фотоальбом. Л., 2005;
- Галабурда Ю. Ювілейний рік академіка Євгена Лазаренка // Зап. Укр. мінералог. товариства. 2013. Т. 10.
Завантажити статтю
Людина 
