Лазарович Петро
ЛАЗАРО́ВИЧ Петро (28. 12. 1900, с. Баня-Березів, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 15. 05. 1983, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — правознавець, громадський діяч. Почес. д-р Колегії св. Андрея. 1903 разом із родиною переїхав до Канади. Навч. у Інституті ім. Петра Могили, 1927 здобув ступ. бакалавра у Саскачеван. університеті (обидва — м. Саскатун). Викладав українознавство і був ректором Інституту ім. М. Грушевського в Едмонтоні; вивчав право в Альберт. університеті, при якому організував хор. Деякий час мешкав у Європі, відвідував курси українознавства в УВУ (Прага). Після повернення 1933 відкрив адвокат. контору в Едмонтоні. Також очолював Едмонтон. публічну бібліотеку та Канад. інститут міжнар. відносин, був головою Союзу українців самостійників (1936–44) і співзасн. Клубу укр. професіоналістів і підприємців у Едмонтоні, брав участь у багатьох конгресах КУКу (1968 нагородж. Шевченків. медаллю). Вміщував публікації у періодиці, сприяв першому вид. «Історії України» Д. Дорошенка англ. мовою. Автор брошури «Союз Українців Самостійників і українська визвольна справа» (Вінніпеґ, 1951).
Рекомендована література
- Славутич Яр. Канадська преса 1933-го року про голодомор в Україні: Пам’яті Петра Лазаровича // Укр. голос. 1983, 24 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
