ЛА́ЗИ — народ. Самона­зви — лаз, лазепе. Мешкає у Пд.-Сх. При­чорноморʼї (Лази­стані), пере­важно у Туреч­чині (бл. 50 тис. осіб) та Грузії (понад 3 тис.). Невеликі групи проживають в Україні (АР Крим), РФ (Краснодар. край), Німеч­чині. У 2 ст. Л. створили власну державу (Лазьке царство) на тер. сучас. Грузії й Абхазії зі столицею у м. Археополіс (нині м. Накалакеві, Грузія). Про неї згадували у своїх працях Пліній Старший, Птолемей, Прокопій Кесарійський. У 4–5 ст. під впливом Візантії держ. релігією Лазького царства стало християнство, на­прикінці 8 ст. воно уві­йшло до складу Абхаз. царства. Після турец. завоювань більшість Л. сповід­ують іслам; ті, що мешкають у Грузії, — християнство. Мова — лазька (станом на 2008 — понад 30 тис. носіїв). Традиц. культура Л. близька до культури зх. грузинів, деякі дослідники вважають їх субетніч. групою остан­ніх. У Грузії про­блемами збереже­н­ня культур. спадщини Л. опікується Між­нар. центр колхської культури, радіо «Колха» транс­лює пере­дачі лазь­кою мовою.