ЛАЗОРИ́ШИНЕЦЬ Василь Васильович (25. 05. 1957, с. Сокирниця Хуст. р-ну За­карп. обл.) — лікар-кардіохірург. Доктор медичних наук (2002), професор (2004), академік НАМНУ (2017; від 2025 — президент) та НАНУ (2025). Державні премії України в галузі науки і техніки (2005) та освіти (2018). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2007), 4-го (2017), 3-го (2021) ступ. Закін. Київський медичний ін­ститут (1980). Від 1981 очолював комсомол. організацію (до 1984) та працював лікарем (до 1987). Від 1987 — у Національному ін­ституті серц.-судин. хірургії (Київ): від 1993 — завідувач від­ділу хірург. лікува­н­ня вродж. вад серця новонароджених та дітей молодшого віку, 2003 — за­ступник директора з лі­кув. роботи, 2003–14 — з наукової роботи, від 2015 — в. о. директора, від 2016 — директор; водночас 2004–08 та 2010–14 — нач. лікув.-організац. управлі­н­ня НАМНУ. Заст. (2008–09 та 2014), 1-й заст. (2009–10), в. о. (2014) Міністра охорони здоровʼя Укра­їни. Член Президії НАН України (від 2025). Основний напрям наукових досліджень — хірургія вроджених вад серця. Брав участь у роз­роблен­ні методики хірург. лікува­н­ня дефекту між­шлуночк. пере­городки, ускладненого леген. гіпертензією; під його керівництвом роз­роблено метод корекції тетради Фалло через­передсерд. до­ступом, рекон­структ. операцію на трику­спідал. клапані при аномалії Ебштейна; об­ґрунтовано нові під­ходи в тактиці хірург. лікува­н­ня атріовентрикуляр. септал. дефекту, зокрема в дітей із син­дромом Дауна.