Лазуренко Степан Савович
ЛАЗУРЕ́НКО Степан Савович (15(27). 12. 1892, м. Гадяч, нині Полтав. обл. — 27. 02. 1969, м. Детройт, шт. Мічиґан, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик, громадський діяч. Полковник Армії УНР. Навч. на учител. курсах у Полтаві, закін. офіцер. школу в Петергофі побл. С.-Петербурга (1914). Учасник 1-ї світової війни. У травні 1917 став одним із організаторів перших укр. військ. частин. Служив у Запороз. дивізії; згодом — курінний 2-го куреня, від листопада 1918 — командир 4-го Запороз. ім. гетьмана Б. Хмельницького полку військ Директорії та Армії УНР (від травня 1919 — 18-й Запороз. полк ім. Б. Хмельницького). Воював із білогвард. частинами та підрозділами Червоної армії. Після поразки Визв. змагань 1917–21 мешкав в Україні, від 1944 — у Німеччині, від 1948 — у США. Брав активну участь у громад. житті укр. діаспори, вміщував публікації у часописах «Тризуб» і «Прометей». Залишив спогади (опубл. частково) про полк, яким командував, а також «Мої зустрічі з Симоном Петлюрою (з нагоди 34-х роковин його смерті)» // «Тризуб», 1960, ч. 3.
Рекомендована література
- С. Лазуренко: Некролог // Вояцька думка. 1969, 24 трав.;
- Пустовіт Т. Командир Богданівського полку (Степан Лазуренко) // 4-а Полтав. наук. конф. з істор. краєзнавства. П., 1998;
- Тинченко Я. Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки (1917–1921). К., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
