Лазько Євген Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЛАЗЬКО́ Євген Михайлович (15. 09. 1915, с. Воронцово-Олександрівськ, нині місто Ставроп. краю, РФ — 27. 09. 2000, Львів) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1955), професор (1956). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1985). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1981). Закін. Моск. геол.-розв. ін­ститут (1939). Працював 1942–45 у геол. уста­новах Москви та м. Іркутськ (РФ); 1945–50 — у Моск. ін­ституті кольор. металів і золота; 1950–99 — у Львів. університеті: 1951–61 — завідувач кафедри геології СРСР, 1961–90 — завідувач кафедри методів роз­шуків і роз­відки родовищ корис. копалин, 1990–99 — проф. Наукові дослідже­н­ня в галузі регіон. геології та тектоніки, а також геології родовищ ко­рис. копалин. Встановив осн. від­­мін­ності в роз­витку земної кори в археї та протерозої, деякі осн. фіз.-хім. властивості роз­чинів при гідротермал. рудо­утворен­ні (пневматоліз, температура і тиск у процесі мінералотворе­н­ня).

Пр.: Геологическое строение запад­ной части Ал­данского кри­стал­лического мас­сива. Л., 1956; Хру­сталенос­ные кварцевые жилы и их генезис. Л., 1957; Основы региональной геологии СССР. Т. 1. Европейская часть и Кавказ. Л., 1963; Т. 2. Азиатская часть. Москва, 1965; Т. 3. История формирования структуры. Москва, 1971; Нижний докембрий западной части Украинского щита. Л., 1975 (спів­­авт.); Физико-химические основы про­гнозирования постмагматического оруденения. Москва, 1981 (спів­­авт.).

Літ.: Кирилюк В., Лисак А., Ляхов Ю. та ін. Професор Євген Михайлович Лазько — видатний учений геолог і педагог (до 90-річчя від дня народж.) // Мінералог. зб. 2005. Вип. 1–2, № 55.

В. П. Кирилюк

Завантажити статтю