Лакота Григорій
ЛАКО́ТА Григорій (31. 01. 1883, с. Голодівка, нині Задністряни Самбір. р-ну Львів. обл. — 04, за ін. даними — 12. 11. 1950, табір Абезь побл. м. Воркута, Комі АРСР, РФ) — церковний діяч УГКЦ. Від 1895 навч. у Академ. гімназії у Львові; 1903–08 — у Львів. духов. греко-катол. семінарії та на богослов. факультеті Львів. університету. 30 жовтня 1908 у м. Перемишль (нині Польща) рукопоклад. у сан священика. Від 1909 — особистий душпастир глави Перемишл. греко-катол. єпархії єпископа К. Чеховича. Від 1910 у Інституті св. Авґустина при Віден. університеті працював над дис. «Значіння нагірної проповіді у св. Матея» і служив вікар. священиком церкви св. Варвари. 1913 здобув ступ. д-ра богослов’я. Відтоді — проф., водночас 1918–26 — ректор Перемишл. греко-катол. духов. семінарії; від 1926 — єпископ. Перемишл. греко-катол. єпархії (з поч. 2-ї світової війни керував її зх. частиною, окупов. нім. військами). У червні 1946 депортов. до Львова, де у серпні того ж року заарешт., а у лютому 1947 за звинуваченнями у антирад. націоналіст. діяльності й співпраці з нім. окупантами засудж. до 8-ми р. таборів. Помер в ув’язненні. 27 червня 2001 беатифіков. під час візиту до Львова Папи Івана-Павла ІІ. 2003 у Перемишлі видано «Зібрані історичні праці», 2005 — «Зібрані послання та проповіді» Л.
Рекомендована література
- Гелетей Я., Гараздовський Я. Ангел у людському тілі. До 50-ої роковини з дня гибелі Григорія Лакоти // Укр. вісн. 2000. №1 (8); Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава, 1939–1950. Л., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
