Ламанський Володимир Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛАМА́НСЬКИЙ Володимир Іванович (Ламанский Владимир Иванович; 26. 06 (08. 07). 1833, С.-Петербург — 19. 11(02. 12). 1914, Петро­град, нині С.-Петербург) — російський славіст, історик, громадський діяч. Учень І. Срезневського. Акад. С.-Петербур. АН (1899). Закін. С.-Петербур. університет (1854). Від­тоді пере­бував на держ. службі. 1862–64 здійснив подорож по словʼян. землях, а також Італії, Греції, Туреч­чині. 1865–71 — доцент, 1871–88 — професор кафедри словʼян. філології С.-Петербур. університету; водночас від 1872 — завідувач кафедри рос. і цер­ковнословʼян. мов та історії рос. літ-ри С.-Петербур. духов. академії; 1890–1900 — проф. Академії Ген­штабу; 1865–71 і 1887–1910 — голова етногр. від­діл., 1854–59 — секр. Рос. геогр. товариства. 1859 захистив магістер. дис. «О славянах в Малой Азии, в Африке и Испании» (від­значена Демидов. премією С.-Петербур. АН), 1870 — доктор. дис. «Об историческом изучении греко-славянского мира в Европе». З позиції словʼянофілів роз­глядав словʼянство як єдиний ціліс. організм; об­стоював теорію від­мін. за реліг., громадян. і морал. характером світів — греко-словʼян. і романо-герман.; центром роз­по­всюдже­н­ня сучас. світ. цивілізації вважав Євразію. Дослідив і частково описав осн. зарубіжні словʼян. архіви, одним із перших заявив про сх.-словʼян. ос­нову мови Київ. Русі. Неодно­­значно ставився до української мови: з одного боку, наполягав на за­проваджен­ні російської мови як заг.-словʼян., з ін. — у ста­т­тях про І. Срезневського й О. Потебню писав про необхідність роз­витку української мови на самобут. нар. основі. Засн. (1890) і гол. ред. (до 1912) ж. «Живая старина».

Пр.: О славянах в Малой Азии, Африке и Испании. С.-Петербург, 1859; О некоторых славянских рукописях в Бел­граде, Загребе и Вене с филологическими и историческими примечаниями. С.-Петербург, 1864; Национальности итальянская и славянская в политическом и культурном отношениях // Отечеств. зап. 1864. № 11–12; Об историческом образовании древнего славянського и рус­ского языка. С.-Пе­тербург, 1869; Три мира Азийско-Европейского материка. С.-Петербург, 1892; Петро­град, 1916; Введение в славяноведение. С.-Петербург, 1895; Славянское житие св. Кирил­ла как рели­гиозно-эпическое прои­зведение и как исторический источник. Критические заметки. Петро­град, 1915; Геополитика панславизма. Москва, 2010.

Літ.: Шахматов А. А. В. И. Ламанский: Некролог // Изв. С.-Петербур. АН. 1914. Т. 8, № 18; Грот К. Я. В. И. Ламанский. Петро­град, 1915.

Г. П. Пів­торак

Завантажити статтю