Лампрофіліт

ЛАМПРОФІЛІ́Т (від грец. λαμπρός – сяючий, блискучий та ϕύλλον – листок) – мінерал, силікат натрію, стронцію та титану острівної будови. Уперше виділив 1890 фінський геолог В. Рамсай у луявритах Ловозер. лужного масиву, ґрун­товніше вивчив 1894 фінський петрограф В.-А. Гакман на зраз­ках із хібінітів Хібін. лужного масиву (обидва – Кольс. п-ів, Росія). Отримав назву «Л.» за силь­ний скляний блиск і досить досконалу спайність. Формула: Na₃Sr₂Ti₃[(O, OH, F)₂|Si₂O₇]₂ (за Є. Лазаренком); Na₂(Sr, Ba)₂ Ti₃ (SiO₄)₄(OH, F)₂ (за амер. петрографом і геохіміком К. Фреєм); Sr{Na₃Ti₃[Si₂O7]₂(O, OH, F)}. Еталон. склад (у %): Na₂O – 12,35; SrO – 14,58; TiO₂ – 27,48; SiO₂ – 30,90; F – 1,82; H₂O – 0,60. Домішки: Ba (до 17,2 % BaO у баритолампрофіліті), Mn, Ca, Mg, K, Al, Nb, Zr (до 13,6 % ZrO₂ у циркофіліті). Має ромбічну сингонію; форми виділення: таблит­часті кристали, витягнуті по осі, розетки видовжених кристалів і зірчатих агрегатів. Густина 3,4–3,5; твердість 2,0–3,5. Колір бронзово-жовтий, коричневий. Є акцесор. мінералом нефелін. сієнітів та ін. лужних порід. Трапляється разом з егірином, арф­ведсонітом, ринколітом, польовим шпатом, нефеліном. Зна­­йдено також у Канаді, США, Ґренландії, Параґваї, Бразилії, Китаї та Україні, зокрема в При­азов’ї.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Читати у файлі PDF