Ландман Міхаель
Визначення і загальна характеристика
ЛА́НДМАН Міхаель (Landmann Michael; 16. 12. 1913, м. Базель, Швейцарія — 25. 01. 1984, м. Хайфа, Ізраїль) — швейцарський філософ, культуролог, соціолог. Доктор філософських наук (1943). Асист. Г. Шмаленбаха (м. Базель, 1946–51) та К. Ясперса (від 1948). Проф. УВУ в Берліні (1951–78). Відтоді — у м. Хайфа. Наукові дослідження: філос. антропологія, філософія свідомості та культури, соціологія, антична психологія, естетика та етика. Вивчав творчість Ґ. Зіммеля. Систематизував теор. здобутки сучас. філос. антропології, розробивши антропологію об’єктив. духу, творінням і знаряддям якого вважав людину. Першоряд. антропол. значення надавав традиції, що формує людину, водночас застерігаючи, що наслідування традиції, культурна спадкоємність можуть обмежувати й контролювати процес культур. творчості, яка вимагає відкритості людини світові. Тому на об’єктив. дух, об’єктивовані форми культур. творчості покладено функції саморегуляції. Людина не тільки продукт об’єктивацій, а й індивідульність; суперечливість розгортання люд. буття є запорукою нескінченності культур. творчості.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Elenktikund Maieutik. Bouvier; Bonn, 1950; Der Mensch als Schöpfer und Geschöpf der Kultur. München; Basel, 1961; Pluralität und Antinomie. Kulturelle Grundlagen seelischer Konflikte. Reinhardt; München, 1963; Philosophische Anthropologie. Philadelphia, 1974; Berlin, 1976; 1982; Bouvier; Bonn, 1985; Entfremdende Vernunft. Klett; Stuttgart, 1975; Anklage gegen die Vernunft. Klett; Stuttgart, 1976; Das Ende des Individuums — Anthropologische Skizzen. Klett; Stuttgart, 1977; Fundamental Anthropologie. Bouvier; Bonn, 1979.
Рекомендована література
Завантажити статтю
