ЛАО́С (Народна Демократична Республіка Лаос) — держава, що зна­ходиться в Пів­ден­но-Східній Азії, у східній частині пів­острова Індокитай. На Пів­ночі межує з Китаєм, на Сході — з Вʼєтнамом, на Пів­дні — з Камбоджою, на Заході — з Таїландом. Єдина країна Пів­ден­но-Східної Азії, яка не має виходу до моря. Державний кордон проходить пере­важно природними межами — річка Меконґ, гірськими хребтами. Площа 236,8 тис. км2 (83-є місце у світі). Населе­н­ня 6,9 млн осіб (2014, 103-є місце у світі). Густота населе­н­ня 30 осіб/км2. Етнічний склад: лао — 55 %, кхаму — 11 %, хмонг — 8 %. Проживають також ще понад 100 етнічних груп. Офіційні мови: лао, фран­цузька (поширена в уряді та сфері торгівлі). Остан­нім часом у багатьох закладах освіти ви­вчають й англій­ську. Релігійний склад населе­н­ня: буд­дис­ти — 67 %, християни — 1,5 %, пред­ставники іншиї віро­сповідань та невіруючі — 31,5 %. Столиця — Вʼєнтьян (200 тис. осіб). Найбільші міста: Луангпхабанг (50 тис.), Саван­накхет (51 тис.), Паксе (45 тис.). Адміністративний поділ: 16 провінцій (140 ра­йонів, які, зі свого боку, складаються з 11 тис. комун), столична префектура та особлива зона. Державний устрій — унітарна держава. Форма державного правлі­н­ня — парламентсько-пре­зидентська республіка. Глава держави — президент (від 2006 року — Т. Саяньасон); вищий законодавчий орган — Національні збори у складі 109 осіб. Президента обирають терміном на 5 років депутати Національних зборів. Правлячою і єдиною легальною в державі є Народно-революційна партія Лаосу. 1991 прийнято кон­ституцію. Грошова одиниця — кіп. Лаос — член ООН, Асоціація держав Пів­ден­но-Східної Азії.

Історична довід­ка

Від­лік історії Лаосу прийнято вести від 14 столі­т­тя, коли утворилася держава Лансанґ Гомкгао («Королівство міль­йона слонів і білого зонтика»). Тоді ж роз­почалося роз­діле­н­ня племен тао і лао. У 18 століт­ті лаоське королівство занепало та під­порядкувалося тайській державі Сіам. Від 1893 Лаос разом із Вʼєтнамом і Камбоджею був французьким протек­торатом і входив до складу Французького Індокитаю. Під час другої світової вій­ни ці землі контролювали японські війська. Від 1949 — незалежне королівство. 1960–1975 в країні від­бувалася громадянська вій­на. 1975 проголошено Лаоську Народно-Демократичну Республіку. У другій половині 20 столі­т­тя США намагалися зробити Лаос аванпостом у холодній вій­ні проти Китаю, Пів­нічного Вʼєтнаму і СРСР. Після роз­паду СРСР країну під­тримують між­народні організації й роз­винені держави Європи, а також Японія і Австралія.

Природні умови

Лаос — пере­важно гірська країна. Хоча висота гір рідко сягає 2000 м, рельєф значною мірою роз­­членований, що ускладнює спо­луче­н­ня з державами-сусідами. Найвищі гори, що роз­ташовані на Пів­ночі, складені гранітами, гнейсами та порізані глибокими ущелинами, якими протікають числен­ні річки. Гірські хреб­ти чергуються з плато, складеними пісковиками та вапняками. На пів­нічно-східній межі знаходяться хребти Дендінь, Шамшао, Шусунгтяотяй, на пів­ден­но-східній — гори Чіонгшон висотою до 2700 м, на заході — хребет Луангпхабанг. Центральна частина Лаосу ві­дома своїм плато Сіангкхуанг висотою близько 1200 м, яке обрамлене вищими горами. На Пів­дні від нього знаходиться найвища гора країни Біа (2819 м). Гори Чіонгшон пере­ходять у невисокі плато, які ви­ступами обриваються до долини Меконґу. Найбільше за роз­міром базальтове плато Боловен із середньою висотою до 1200 м роз­ташоване на крайньому Пів­дні країни. Клімат субекваторіальний, мусон­ний. Виділяють 3 сезони: вологий спекотний — від травня до жовтня, сухий прохолодний — від листопада до лютого, спекотний сухий — у березні–квітні. Практично одночасно на всій території Лаосу бувають мусони. Схили гір Пів­нічного Лаосу вкриті вічнозеленими субтропічними лісами, що змінюються на висоті 1500 м мішаними (дуб, сосна, каштан). На плато Центрального і Пів­ден­ного Лаосу пере­важають світ­лі мусон­ні листопадні ліси. Вологі тропічні ліси характерні для долин Пів­ден­ного Лаосу і для Чіонгшонських гір. У неза­йманих лісах збереглися коштовні та рідкісні породи дерев: рожеве, чорне, сан­далове, залізне. Тикові ліси за­ймають значну територію на Пів­нічному Заході Лаосу, уздовж Меконґу; на плато Сіангкхуанг, Кхам­муан і Боловен росте стро­йова сосна. Крім коштовної деревини, ліси дають також лаки та смоли. Ра­йони з не­значною кількістю опадів — Саван­накхетську долину та частково плато Сіангкхуанг і Боловен — покривають високотравні савани, появі яких сприяє випалюва­н­ня лісу при пере­логовому землеробстві. Домінують види тварин, характерні для тропічного і помірного клімату. У лісах живуть кобри, пітони, папуги, павичі, слони, мавпи (гібони, ма­каки), тигри, мармурові пантери, тибетські ведмеді, у заростях пальм — пальмові куниці, у долинах і гірських ущелинах — болотні рисі. З великих копитних водяться дикі бики бантенг і гаял, кабани.

Економічний роз­виток

Лаос — аграрна країна, зайнятість населе­н­ня у сільському господарстві становить близько 80 %. Від 1986 уряд за­охочує приватну під­приємницьку діяльність. 1988–2001 спо­стерігалися високі темпи економічного роз­витку (близько 7 % на рік), що значною мірою були викликані початковими низькими показниками. Залізниці від­сутні, система автодоріг у незадовільному стані. Електропо­стача­н­ня стабільне лише в де­яких міських ра­йонах. Близько 40 % населе­н­ня пере­буває за межею бідності. Обсяг ВВП 2014 склав 18,76 млрд дол. США. У його структурі 53 % припадає на сільське господарство, 23 % — на промисловість, 24 % — на сферу послуг. Найви­значніші туристичні обʼєкти: Сіпхандон (4 тис. о-вів), найширший у світі водо­спад Кон на річка Меконґ, маршрут Бан Налан, Долина Глечиків, культурний ландшафт Тямпасак із кхмерським храмовим комплексом Ват Пху та довколишніми стародавніми поселе­н­нями. Стародавня столиця королівської знаті — Луангпхабанг.

Звʼязки з Україною

17 вересня 1992 у Києві Україна та Лаос під­писали протокол про встановле­н­ня дипломатичних від­носин і обмін дипломатичними пред­став­ництвами на рівні посольств.