Лаос

Визначення і загальна характеристика

ЛАО́С (Народна Демократична Республіка Лаос) — держава, що зна­ходиться в Пів­ден­но-Східній Азії, у східній частині пів­острова Індокитай. На Пн. межує з Китаєм, на Сх. — з Вʼєтнамом, на Пд. — з Камбоджою, на Зх. — з Таїландом. Єдина країна Пд.-Сх. Азії, яка не має виходу до моря. Держ. кордон проходить пере­важно природ. межами — р. Меконґ, гірськими хребтами. Площа 236,8 тис. км² (83-є м. у світі). Насел. 6,9 млн осіб (2014, 103-є м. у світі). Густота насел. 30 осіб/км². Етніч. склад: лао — 55 %, кхаму — 11 %, хмонг — 8 %. Проживають також ще понад 100 етніч. груп. Офіц. мови: лао, фран­цузька (поширена в уряді та сфері торгівлі). Остан. часом у багатьох навч. закладах ви­вчають й англій­ську. Реліг. склад насел.: буд­дис­ти — 67 %, християни — 1,5 %, пред­ставники ін. віро­сповідань та невіруючі — 31,5 %. Столиця — Вʼєнтьян (200 тис. осіб). Найбільші міста: Луангпхабанг (50 тис.), Саван­накхет (51 тис.), Паксе (45 тис.). Адм. поділ: 16 провінцій (140 р-нів, які, в свою чергу, складаються з 11 тис. ко­мун), столична префектура та особлива зона. Держ. устрій — унітарна держава. Форма держ. правлі­н­ня — парламентсько-пре­зидент. республіка. Глава держави — президент (від 2006 — Т. Саяньасон); вищий законодав. орган — Нац. збори у складі 109-ти осіб. Президент обирається стро­ком на 5 р. депутатами Нац. зборів. Правлячою і єдиною легальною в державі є Нар.-рев. партія Л. 1991 прийнято кон­ституцію. Грош. одиниця — кіп. Л. — чл. ООН, Асоц. держав Пд.-Сх. Азії. Від­лік історії Л. прийнято вести від 14 ст., коли утворилася держава Лансанґ Гомкгао («Королівство міль­йона слонів і білого зонтика»). Тоді ж роз­почалося роз­діле­н­ня племен тао і лао. У 18 ст. лаос. королівство занепало та потрапило у залежність від тайської держави Сіам. Від 1893 Л. разом з Вʼєтнамом і Камбоджою був франц. протек­торатом і входив до складу Франц. Індокитаю. Під час 2-ї світової вій­ни ці землі контролювали япон. війська. Від 1949 — незалежне королівство. 1960–75 в країні від­бувалася громадян. вій­на. 1975 проголошено Лаос. Нар.-Демократ. Республіку. У 2-й пол. 20 ст. США намагалися зробити Л. аванпостом у холод. вій­ні проти Китаю, Пн. Вʼєтнаму і СРСР. Після роз­паду СРСР країну під­тримують між­нар. організації і роз­винені держави Європи, а також Японія і Австралія. Л. — пере­важно гірська країна. Хоча висота гір рідко сягає 2000 м, рельєф знач. мірою роз­­членований, що ускладнює спо­луче­н­ня з державами-сусідами. Найвищі гори, що роз­ташовані на Пн., складені гранітами, гнейсами та порізані глибокими ущелинами, якими протікають числен­ні річки. Гірські хреб­ти чергуються з плато, складеними пісковиками та вапняками. На пн.-сх. межі знаходяться хребти Дендінь, Шамшао, Шусунгтяотяй, на пд.-сх. — гори Чіонгшон вис. до 2700 м, на зх. — хребет Луангпхабанг. Центр. частина Л. ві­дома своїм плато Сіангкхуанг вис. бл. 1200 м, яке обрамлене вищими горами. На Пд. від нього знаходиться найвища гора країни Біа (2819 м). Гори Чіонгшон пере­ходять у невисокі плато, які ви­ступами обриваються до долини Меконґу. Найбільше за роз­міром базальт. плато Боловен із серед. вис. до 1200 м роз­таш. на край. Пд. кра­їни. Клімат субекваторіальний, мусон­ний. Виділяють 3 сезони: вологий спекотний — від травня до жовтня, сухий прохолодний — від листопада до лютого, спекотний сухий — в березні–квітні. Практично одночасно на всій тер. Л. бувають мусони. Схили гір Пн. Л. вкриті вічнозеленими субтропіч. лісами, що змінюються на вис. 1500 м мішаними (дуб, сосна, каштан). На плато Центр. і Пд. Л. пере­важають світ­лі мусон­ні листопадні ліси. Вологі тропічні ліси характерні для долин Пд. Л. і для Чіонгшон. гір. У неза­йманих лісах збереглися коштовні та рідкісні породи дерев: рожеве, чорне, сан­далове, залізне. Тикові ліси за­ймають значну тер. на Пн.-Зх. Л., уздовж Меконґу; на плато Сіангкхуанг, Кхам­муан і Боловен росте стро­йова сосна. Крім коштов. деревини, ліси дають також лаки та смоли. Р-ни з не­знач. кількістю опадів — Саван­накхетську долину та частково плато Сіангкхуанг і Боловен — покривають високотравні савани, появі яких сприяє випалюва­н­ня лісу при пере­логовому землеробстві. У Л. зу­стрічаються види тварин, характерні для тропіч. і помір. клімату. У лісах живуть кобри, пітони, папуги, павичі, слони, мавпи (гібони, ма­каки), тигри, мармурові пантери, тибетські ведмеді, у заростях пальм — пальмові куниці, у долинах і гірських ущелинах — болотні рисі. З великих копитних водяться дикі бики бантенг і гаял, кабани. Л. — аграрна країна, зайнятість насел. у с. госп-ві становить бл. 80 %. Від 1986 уряд за­охочує приватну під­приємниц. діяльність. 1988–2001 спо­стерігалися високі темпи екон. роз­витку (бл. 7 % на рік), що знач. мірою були викликані початк. низькими показниками. Залізниці від­сутні, система автодоріг у незадовіл. стані. Електропо­стача­н­ня стабільне лише в де­яких міських р-нах. Бл. 40 % насел. пере­буває за межею бідності. Обсяг ВВП 2014 склав 18,76 млрд дол. США. У його структурі 53 % припадає на с. госп-во, 23 % — на пром-сть, 24 % — на сферу послуг. Найви­значніші турист. обʼєкти: Сіпхандон (4 тис. о-вів), найширший у світі водо­спад Кон на р. Меконґ, маршрут Бан Налан, Долина Глечиків, культур. ландшафт Тямпасак із кхмер. храмовим комплексом Ват Пху та довколиш. стародавніми поселе­н­нями. Стародавня столиця королів. знаті — Луангпхабанг. 17 вересня 1992 у Києві Україна та Л. під­писали протокол про встановле­н­ня дипломат. від­носин і обмін дипломат. пред­став­ництвами на рівні посольств.

Літ.: Лаос: Справоч. Москва, 1994; Иоанесян С. И. Лаос в ХХ веке (экономи­ческое развитие). Москва, 2003; Индо­китай: Таиланд, Мьянма, Лаос, Вьетнам, Камбоджа: Путеводитель. Москва, 2006; A. Bush. Laos. 2011.

О. О. Бейдик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю