ЛАПИЧА́К Тома (17. 10. 1914, с. Нижанковичі, нині смт Стаpосамбіp. p-ну Львів. обл. — 02. 04. 1975, м. Чи­каґо, шт. Іл­лінойс, США) — лікар, публіцист, громадсько-політичний діяч. Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1938). Під час навч. очолював укр. студент. гро­маду. У травні 1939 заарешт. польс. владою, увʼязн. у м. Корець (нині Рівнен. обл.). Того ж року звільн. Працював у клініці в м. Криниця (нині Криниця-Здруй, Польща). 1941 повернувся до Львова, за­ймався приват. практикою, працював у «Касі хворих». Від 1937 — чл. ОУН(м), 1941 був чл., 1942 (до арешту в грудні ґестапо) — провід­ником кра­йової екзекутиви ОУН(м) зх.-укр. земель. 1942–44 пере­бував у нім. концтаборі Заксенгаузен. Від 1944 — у Відні, де працював в університет. клініці. Після 2-ї світової вій­ни — у таборі для біженців у Карлсфельді; від 1946 — у таборі для пере­міщ. осіб в Берхтесґадені (обидва — Німеч­чина), де заснував і редагував ж. «Орлик». 1949 емігрував до США, оселився у Чикаґо, нострифікував диплом і від­крив приватну практику. Від 1950 — за­ступник голови кра­йового проводу ОУН(м) у США. Ред. ж. «Само­стійна Україна» (1950–55). У 1955 ви­йшов з ОУН(м). Того ж року став спів­засн., згодом — гол. ред. тижневика «Українське життя». 1958 редагував «Лікарський альманах». 1960 разом із М. Шлемкевичем організував Укр. публіцист.-наук. ін­ститут. Член Укр. лікар. товариства Пн. Америки, ред. «Лікарського вісника» (1962–66), автор публікацій у ньому («Участь українських лікарів у нашому політичному житті», 1958, ч. 10; «Соціялізована медицина», 1961, ч. 22–23; «Українські лікарі в боротьбі за українську медицину», 1962, ч. 26; «Памʼятаймо про живих», 1966, ч. 40–41). Видав кн. «Український націоналізм: критика і оборона» (Ньюарк; Нью-Йорк, 1962).