ЛА́РИКОВ Леонід Никанорович (22. 10. 1926, м. Русе, Болгарія — 30. 10. 2000, Київ) — металофізик. Чоловік С. Ларикової. Доктор технічних наук (1967), професор (1968). Заслужений діяч науки УРСР (1979). Державні нагороди СРСР. Закін. Софій. політех. ін­ститут (1951). Від­тоді працював у Софій. університеті; від 1956 — в Ін­ституті металофізики НАНУ (Київ): 1962–91 — завідувач від­ділу дифузій. процесів, 1991–2000 — гол. н. с. від­ділу фазових пере­творень; за сумісництвом 1975–82 — професор кафедри фізики металів Київ. політех. ін­ституту; 1982–83 — професор кафедри фіз. металургії Моск. фіз.-тех. ін­ституту. Наук. діяльність повʼязана з ви­вче­н­ням про­блем фізики міцності та пластичності, дифуз. процесів, механізмів дифузії в нано-, квазікри­сталах та аморф. матеріалів.