Ларченко Михась

ЛА́РЧЕНКО Михась (Ларчанка Міхаіл Рыго­равіч; псевд. і крипт.: Міхась Ві­­сажар, М. Л., М. Святланін, М. Ча­­бор; 01(14). 11. 1907, с. Хворостяни, нині Могильов. обл., Білорусь — 31. 07. 1981, Мінськ) — білоруський літературо­знавець і критик. Доктор філологічних наук (1956), професор (1957). Заслужений діяч Білоруської РСР (1977). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Білорус. пед. ін­ститут (Мінськ, 1932). Працював н. с. Ін­ституту мови, літ-ри і мистецтва АН Білоруської РСР (1935–41, 1944–52) та водночас у Білорус. університеті: завідувач кафедри білорус. літ-ри (1943–52, 1955–71) і декан філол. факультету (1944–52). Досліджував історію білорус. літ-ри та фольклору, істор. корі­н­ня взаємозвʼязків білорус. літ-ри зі словʼян. (зокрема й з укр.) літ-рами. Провід­на тема — ви­вче­н­ня і популяризація творчості М. Бог­дановича. Окремі роз­діли у літературозн. працях присвятив аналізу творчості Т. Шевченка у зі­ставлен­ні з творчістю білорус. письмен­ників: «Славянская супольнасць» (1963) — Т. Шевченко та Янка Купала, «Яднан­не братніх літаратур: Узаемасувязь беларускай і славянскіх літаратур» (1974), «Жывая спадчына» (1977) — літ. близькість Білорусі та України, «Літаратурнае пабрацімства славян» (1984) — Т. Шевченко та Янка Купала, М. Бог­данович і укр. література, Якуб Колас про Т. Шевченка (усі — Мінськ). У своїх ста­т­тях Л. наголошував на значен­ні шевченків. традицій для виникне­н­ня й роз­витку нової білорус. літ-ри, висвітлив спільні мотиви у творчості Т. Шевченка та білорус. письмен­ників («Під жит­тєдайним впливом Шевченка», 1939; «Тарас Шевченко і Янка Купала», 1953; «Тарас Шевченко і Максим Бог­данович», 1961; «Тарас Шевченко і Якуб Колас», 1969 та ін.). У ж. «Українська мова і література в школі» опубл. роз­відку «Тарас Шевченко і білоруська література» (1964, № 3).

Завантажити статтю