ЛА́СКА Вацлав (Láska Vacław; 24. 08. 1862, Прага — 27. 07. 1943, м. Рже­віце, нині Чехія) — чеський геодезист, геофізик, сейсмолог. За­кін. Карловий університет у Празі, де 1911–32 й працював проф. при­клад. математики. 1887 отримав ступ. д-ра. 1887–95 — у об­серваторії Вайнека і А. Сейдлера у Празі; водночас 1890–95 — приват-доцент геодезії Чеського вищого тех. училища; від 1895 — над­звичай. проф., від 1898 — звичай. проф., 1895–1911 — завідувач кафедри астрономії та вищої геоде­зії, від 1899 — керівник обсерваторії та метеорол. станції, від 1901 — засн. і кер. сейсміч. станції Політех. школи у Львові. Спів­організатор мережі станцій геофіз. і сейсмол. служби, засн. Держ. геофіз. ін­ституту (1920) Чехо-Словач­чини. Одним із перших у світі від­крив сріблясті хмари, сконструював універсал. тахометр, спів­засн. сучас. сейс­мології. Вивів формулу для обчисле­н­ня від­стані до епіцентру землетрусу за сейсмо­грамою, ви­значив залежність між мікросейсмами й атмо­сфер. цир­куляцією. Автор низки курсів лекцій, під­ручників «Astronomia sferyczna i geodezja wyzsza» (1899; 1901, спів­­авт.), «Miernic­two» (1903; обидва — Львів). Член Чес. академії, Між­нар. академ. спілки, Королів. чес. наук. товариства.