ЛАСКАРЕ́В Володимир Дмитрович (26. 06(08. 07). 1868, м. Бирюч Воронез. губ., нині Бєлгород. обл., РФ — 10. 04. 1954, Белґрад) — геолог, страти­граф-палеонтолог, геоморфолог. Професор (1914), дійс. чл. Серб. АН (1947). Закін. Новорос. університет (Одеса, 1892), де від­тоді й працював: від 1902 — приват-доцент, від 1903 — екс­траординар. проф. і завідувач кафедри геології та палеонтології, від 1914 — ординар. проф. 1903 захистив доктор. дис. «Фауна Бугловских слоев Волыни» («Тру­ды Геологического комитета», 1903, № 5). У 1918 обраний позаштат. чл. Укр. геол. комітету. 1920 емігрував до Греції, потім — до Югославії, де був проф. Белґрад. університету, 1947 обраний першим дир. Геол. ін­ституту Серб. АН. Ви­вчав геологію, страти­графію, палеонтологію осад. порід, геологію і тектоніку УЩ. Брав участь у створен­ні десяти­верст. карти Росії (аркуш 17-й), для чого 1901–07 ви­вчав геол. будову, палеонтологію, тектоніку, геоморфологію, корисні копалини в межах Поділ. та Волин. губ. Склав карту-довід­ник корис. матеріалів по Зх. фронту (1916). Уперше виділив у межах Поді­л­ля два яруси лесу з одним похованим ґрунтом (1912), зро­бив огляд четвертин. від­кладень Новоросії, виявив заляга­н­ня лесу у межах дельти Дунаю ниж­че рівня моря (1919). Один із піонерів у ви­вчен­ні геоморфології Сх.-Європ. рівнини, першим здійснив геоморфол. ра­йонува­н­ня цієї території (1916), об­ґрунтував ідею про двоцикл. роз­виток річк. сітки Придністров. Поді­л­ля. Ви­вчав неоген. і антро­поген. від­клади України і Зх. Європи. За­пропонував термін «паратетіс» — мор. басейн, який у ран­ньому і серед. міоцені про­­стягався від Швейцарії до Арал. моря. Низку праць присвятив геології балкан. країн.