Ластівка Петро Петрович
Визначення і загальна характеристика
ЛА́СТІВКА Петро Петрович (04. 01. 1957, Ужгород) — режисер, актор. Син П. Ластівки. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1979; викл. В. Неллі, М. Рудін). Дебютував у 5-річ. віці на сцені Терноп. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка. Працював реж.-постановником Черніг. (1979–88) та гол. реж. Терноп. (1988–92) укр. муз.-драм. театрів ім. Т. Шевченка. 1993–2011 як запрош. реж. здійснював постановки вистав у різних театрах України; водночас 1996–2005 — директор, 2005–10 — радник президента компанії «Радіо Тон» (Тернопіль). Від 2011 — худож. кер. Волин. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка; за сумісництвом викладає у Волин. училищі культури і мистецтв (обидва — Луцьк). Заст. голови Львів. міжобл. відділ. НСТДУ (від 2011). У виставах часто поєднує музику, танець, пластику, вокал, діалоги на тлі філос. роздумів про життя. Зіграв у фільмах ролі Петька («Чортова дюжина», 1970, реж. В. Жилін), Борі Штепи («Вершники», 1972, реж. В. Костроменко), Радика Руднєва («Дума про Ковпака», 1973–76, реж. Т. Левчук), Заболотного («Державний кордон. За порогом перемоги», 1987, реж. Б. Степанов).
Вистави: «Серце Луїджі» І. Буковчана (1982), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1984; 2004; диплом за кращу режисуру і кращу виставу фестивалю «Премʼєри сезону», Івано-Франківськ, 2005), «Ромео і Джульєтта» (1986), «Гамлет» (1991), «Приборкання норовливої» (1993) В. Шекспіра, «Вікторина» Ф. Метлінґа (диплом за кращу режисуру і кращу виставу Всеукр. фестивалю-огляду театрів «Золотий лев», Львів), «Народний Малахій» М. Куліша (обидві — 1989), «Калігула» А. Камю (1993), «Марія Тюдор» В. Гюґо (1996), «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо (1999), «Вісім люблячих жінок» Р. Тома (2004), «Северин Наливайко» за С. Черкасенком, Г. Кониським, П. Кулішем, «Без вини винні» О. Островського (обидві — 2005), «Тригрошова опера» Б. Брехта (2006), «Моя чарівна леді» за Б. Шоу (2008), «Одкровення від Мазепи» за О. Островським, «Кармен» П. Ластівки за П. Меріме (диплом за кращу муз. виставу фестивалю «Премʼєри сезону», Івано-Франківськ, 2009; обидві — 2009), «Хорунжий Назар Стодоля та його любовні поневіряння» за Т. Шевченком (2010), «Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра (2011), «За двома зайцями» за М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким (2012).
Літ.: Оверчук М. Українець у дворянстві // Просценіум. 2005. № 1–2; Максименко С. Вільний режисер // День. 2011, 28 лют.; Липківська А. Лучанські театральні кульбіти-спеції // Там само. 2013, 25 січ.; Загурська Е. Класика майбутнього // УТ. 2014. № 1; Липківська А., Загурська Е. Маятник долі // КіЖ. 2014, 17 квіт.
А. М. Глива
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Серце Луїджі» І. Буковчана (1982), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1984; 2004; диплом за кращу режисуру і кращу виставу фестивалю «Прем’єри сезону», Івано-Франківськ, 2005), «Ромео і Джульєтта» (1986), «Гамлет» (1991), «Приборкання норовливої» (1993) В. Шекспіра, «Вікторина» Ф. Метлінґа (диплом за кращу режисуру і кращу виставу Всеукр. фестивалю-огляду театрів «Золотий лев», Львів), «Народний Малахій» М. Куліша (обидві — 1989), «Калігула» А. Камю (1993), «Марія Тюдор» В. Гюґо (1996), «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо (1999), «Вісім люблячих жінок» Р. Тома (2004), «Северин Наливайко» за С. Черкасенком, Г. Кониським, П. Кулішем, «Без вини винні» О. Островського (обидві — 2005), «Тригрошова опера» Б. Брехта (2006), «Моя чарівна леді» за Б. Шоу (2008), «Одкровення від Мазепи» за О. Островським, «Кармен» П. Ластівки за П. Меріме (диплом за кращу муз. виставу фестивалю «Прем’єри сезону», Івано-Франківськ, 2009; обидві — 2009), «Хорунжий Назар Стодоля та його любовні поневіряння» за Т. Шевченком (2010), «Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра (2011), «За двома зайцями» за М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким (2012).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
