Ластовський Вацлав Устинович

ЛАСТО́ВСЬКИЙ Вацлав Устинович (Ластоўскі Вацлаў Юстынавіч; 08(20). 11. 1883, поселення Колесники Вілен. губ., нині Вітеб. обл., Білорусь — 23. 01. 1938, м. Саратов, РФ) — білоруський громадсько-політичний діяч, мовознавець, етнограф, історик, письменник, теоретик ідеї білоруської державності. Акад. Білорус. АН (1928), член-кореспондент Укр. академії соц. наук у Празі (1926). У 1902 вступив до Польс. соціаліст. партії. Працював бібліотекарем, зай­мав­ся самоосвітою, 1904–05 слухав лекції у С.-Петербур. університеті. 1906 вступив до Білорус. соціаліст. громади. Від 1909 — секр. ред. г. «Наша нiва». Його «Кароткая гіс­торыя Беларусі» (Мінск, 1910; 1992; 1993) — перша синтетична праця з історії Білорусі, написана білорус. мовою. 1916–17 — ред. г. «Гоман». Відкидав популярну під час 1-ї світової війни ідею відродження Великого князівства Литовського як спіл. білорус.-литов. країни, натомість виступав за незалежну білорус. державу в етногр. кордонах. Для досягнення цієї мети 1917 створив організацію «Сувязь незалежнасьці і непадзельнасьці Беларусі». 25 березня 1918 взяв участь у проголошенні в Мінську Акта незалежності Білорус. Нар. Респ. 1919–23 — прем’єр-міністр уряду Білорус. Нар. Респ. Не визнав розподіл тер. Білорусі між Польщею та Рад. Росією за умовами Ризького мирного договору 1921, наполягав на необхідності ведення зброй. боротьби на два фронти за допомогою Литви. У складі дипломат. місії відвідав низку країн Зх. Європи, обстоював окремішність білорус. народу та його право на самови­значення. 1923–27 — ред. ж. «Кры­вiч» у м. Ковно (нині Каунас, Литва). Під впливом політики білорусизації 1927 переїхав до Білоруської РСР. Відтоді — директор Білорус. музею та завідувач кафедри етнографії Інституту білорус. культури; водночас 1928–29 — незмін. секр. Білорус. АН. Також входив до складу Комісій із вивчення живої білорус. мови та охорони па­­м’яток старовини Білорус. АН, організовував етногр. експедиції. Автор праць з історії Білорусі, низки словників, декількох оповідань і повістей. Серед публікацій — «350-летняя гадаўшчы­на друку ў Маскоўшчыне», «Ру­хомыя друкарні на Беларусі і Украіне». 21 липня 1930 заарешт., 10 квітня 1931 за звинуваченням у приналежності до Спілки визволення Білорусі засудж. до 5-ти р. заслання. Покарання відбував у Саратові. 20 серпня 1937 заарешт. удруге, 23 січня 1938 за звинуваченнями у співпраці з польс. розвідкою та приналежності до націоналіст.-фашист. організації засудж. до розстрілу. 1958 реабіліт. за другим вироком, 1988 — за першим, 1990 поновлений у званні академіка. 2012 у с. Глибоке (Вітеб. обл.) встановлено пам’ятник Л.

Рекомендована література

1. Янушкевіч Я. Неадменны сакратар Адраджэння: В. Ластоўскі. Мінск, 1995.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю