Ластовський Вацлав Устинович

Визначення і загальна характеристика

ЛАСТО́ВСЬКИЙ Вацлав Устинович (Ластоўскі Вацлаў Юстынавіч; 08(20). 11. 1883, поселе­н­ня Колесники Вілен. губ., нині Вітеб. обл., Білорусь — 23. 01. 1938, м. Саратов, РФ) — білоруський громадсько-політичний діяч, мово­знавець, етно­граф, історик, письмен­ник, теоретик ідеї білоруської державності. Акад. Білорус. АН (1928), член-кореспондент Укр. академії соц. наук у Празі (1926). У 1902 вступив до Польс. соціаліст. партії. Працював бібліотекарем, зай­мав­ся самоосвітою, 1904–05 слухав лекції у С.-Петербур. університеті. 1906 вступив до Білорус. соціаліст. громади. Від 1909 — секр. ред. г. «Наша нiва». Його «Кароткая гіс­торыя Беларусі» (Мінск, 1910; 1992; 1993) — перша синтетична праця з історії Білорусі, написана білорус. мовою. 1916–17 — ред. г. «Гоман». Від­кидав популярну під час 1-ї світової війни ідею від­родже­н­ня Великого князівства Литовського як спіл. білорус.-литов. країни, натомість ви­ступав за незалежну білорус. державу в етногр. кордонах. Для досягне­н­ня цієї мети 1917 створив організацію «Сувязь незалежнасьці і непадзельнасьці Беларусі». 25 березня 1918 взяв участь у проголошен­ні в Мінську Акта незалежності Білорус. Нар. Респ. 1919–23 — премʼєр-міністр уряду Білорус. Нар. Респ. Не ви­знав роз­поділ тер. Білорусі між Польщею та Рад. Росією за умовами Ризького мирного договору 1921, наполягав на необхідності веде­н­ня зброй. боротьби на два фронти за допомогою Литви. У складі дипломат. місії від­відав низку країн Зх. Європи, об­стоював окремішність білорус. народу та його право на самови­­значе­н­ня. 1923–27 — ред. ж. «Кры­вiч» у м. Ковно (нині Каунас, Литва). Під впливом політики білорусизації 1927 пере­їхав до Білоруської РСР. Від­тоді — директор Білорус. музею та завідувач кафедри етно­графії Ін­ституту білорус. культури; водночас 1928–29 — не­змін. секр. Білорус. АН. Також входив до складу Комісій із ви­вче­н­ня живої білорус. мови та охорони па­­мʼяток старовини Білорус. АН, організовував етногр. екс­педиції. Автор праць з історії Білорусі, низки словників, декількох оповідань і повістей. Серед публікацій — «350-летняя гадаўшчы­на друку ў Маскоўшчыне», «Ру­хомыя друкарні на Беларусі і Украіне». 21 липня 1930 заарешт., 10 квітня 1931 за звинуваче­н­ням у приналежності до Спілки визволе­н­ня Білорусі засудж. до 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Саратові. 20 серпня 1937 заарешт. удруге, 23 січня 1938 за звинуваче­н­нями у спів­праці з польс. роз­відкою та приналежності до націоналіст.-фашист. організації засудж. до роз­стрілу. 1958 реабіліт. за другим вироком, 1988 — за першим, 1990 поновлений у зван­ні академіка. 2012 у с. Глибоке (Вітеб. обл.) встановлено памʼятник Л.

Пр.: Падручны ра­сiйска-крыўскi (бела­рускi) слоўнiк. Коўна, 1924; Гiсторыя беларускай (крыўскай) кнiгi. Коўна, 1926; 2012; Вы­браныя творы. Мінск, 1997.

Літ.: Янушкевіч Я. Неадмен­ны сакратар Адраджэ­н­ня: В. Ластоўскі. Мінск, 1995.

А. В. Унучак

Завантажити статтю