ЛАЩЕНКО́В Павло Микола­йович (16(28). 06. 1865, Харків — 27. 04. 1925, м. Томськ, РФ) — лікар-гігієніст, бактеріолог. Доктор медицини (1893). Закін. Харків. університет (1888), де й працював від 1889: від 1895 — приват-доцент кафедри гігієни. 1892 брав участь у боротьбі з епідемією холери у Самар. губ. (Росія). Від 1896 викладав гігієну сестрам милосердя Харків. общини Чер­воного хреста, від 1903 — у приват. жін. гімназії. 1897–99 як стипендіат для під­готовки до професор. зва­н­ня удосконалював зна­н­ня за кордоном. 1899–1904 — в. о. сан. лікаря Харкова. 1899 під час ви­вче­н­ня спалаху в місті інтоксикацій, викликаних спожива­н­ням горіх.-крем. тортів, установив роль стафілококів у харч. отрує­н­нях. Був ред. вид. «Сведения о врачебно-санитар­ной организации г. Харькова», де публікував власні стат­ті про сан. про­блеми міста. Від 1904 — екс­траординар., від 1908 — ординар. професор кафедри гігієни Томського університету, водночас очолював Гігієн. ін­ститут при Університеті. 1920–21 брав участь у ліквідації епі­демії тифу. Л. виявив у курячому білку лізоцим і описав його як протеолітич. ензим з бактерицид. властивостями; вперше довів можливість пере­дава­н­ня інфек­ції повітряно-крапел. шляхом. Досліджував хім. склад зерна залежно від місця зро­ста­н­ня. Під­ручник «Гигиена с включением сведений по эпидемио­логии, эпизоотологии и медицинской помощи» (Томск, 1911; 1912) від­значено Малою золотою меда­л­лю на Всерос. гігієн. ви­ставці у С.-Пе­тербурзі (1913).