Лебедєв Микола Йосипович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́БЕДЄВ Микола Йосипович (19. 04(01. 05). 04. 1863, м. Бежецьк, нині Твер. обл., РФ — 14. 11. 1931, Дніпропетровськ) — гірничий інженер, геолог, палеон­толог-стратиграф. Професор (1902). Почес. чл. ВУАН (1919). Заслужений діяч науки і техніки УСРР (1924). Закін. С.-Пе­тербур. гірн. інститут (1888). Працював 1901–31 у Дніпроп. гірн. інституті (до 1912 — Вище гірн. училище): 1901–31 — завідувач кафедри істор. геології та палеонтології, 1908–12 — директор, 1912–19 та 1921–24 — ректор; один із засн. геол.-розв. ф-ту. Брав участь у відкритті Вищих жін. курсів (1916, перший дир. і голова ради) та Університету (1918 — в. о. ректора, 1922–29 — завідувач кафедри геології) в Дніпропетровську. 1929 організував НДІ геології, який згодом уві­йшов до складу Дніпроп. університету. Останні роки життя був також геологом «Укргеолуправління» і наук. консультантом «Вуглероз­відки». Займався геол. дослідж. в Архангел., Вологод., Саратов., Симбір. губ., Печор. краї (1888–91), на Донбасі (1892–95) та нафт. родовищ Пн. Кавказу (1896) і Галичини (1900). Вивчав гірн.-геол. умови розробки вугіл. родовищ. Засн. наук. школи стратиграфії Донбасу. Принципи поділу серед. карбону, запропоновані ним для Донбасу та ін. р-нів європ. частини СРСР, при­йняті за основу рад. геологами. Один з найвідоміших палеоботаніків у світі. Серед учнів — Є. Еп­штейн, М. Залеський, М. Семененко, Б. Чернишов, О. Широков.

Завантажити статтю