Лебедєв Михайло Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́БЕДЄВ Михайло Миколайович (Лебедев Микöл Микайлö; псевд.: Юсь, Абориген Вычегодский; 10(22). 10. 1877, с. Межадор Вологод. губ., нині Респ. Комі, РФ — 05. 03. 1951, с. Корткерос, Респ. Комі) — комі письменник, драматург, публіцист, перекладач. Держ. нагорода СРСР. Один із зачинателів сучас. комі літ-ри. Навч. 1886 в Усть-Сисол. повіт. училищі (нині Сиктивкар, не закін. через матеріал. скруту). Працював у с. Корткерос: пом. волос. писаря (до 1917), секр. комітету бідноти та нар. суду. Почав писати 1890 рос., від 1913 — також комі мовою. Друкувався від 1896. Соц. і гуманіст. спрямованістю позначені написані російською мовою перші повісті «За Богом молитва, за царем служба не пропадут» (1898), «Последние дни Перми Великой» (С.-Пе­­тер­бург, 1907), «Таня Осинина» // «Досугъ и дѣло» (1909, № 11), «В волостном омуте» (1915; Сык­­тывкар, 1984). На основі легенд і переказів комі народу створив поеми-казки «Яг морт» («Лісова людина», вміщено у ж. «Досугъ и дѣло», 1901, № 1), «Кöрт айка» («Залізний свекор», у ж. «Досугъ и дѣло», 1904, № 4; окремо — Усть-Сисольськ, 1910), «Повтöм зон» («Безстрашний хлопець», у ж. «Ордым», 1929, № 11) та ін. Автор драм. поем («опереток»), написаних у дусі соцреалізму про людей з народу й поставлених на сценах: «Бурь-ань» («Добра жінка», С.-Петербург, 1902), «Мича ныв» («Вродлива дівчина», 1919), «Тун» («Чаклун», 1920), «Настук» («Настя», 1928; опубл. — Сиктивкар, 1930); поет. зб. «Бöр­­йöм гижöдъяс» («Вибрані твори», 1934; 1940; 1959), «Стихи» (1939), «Стихъяс» («Вірші», 1940), «Челядьлы стихъяс» («Вірші для дітей», 1958), «Тулыс» («Весна», 1960; 1977), «Зарни чукöр» («Скарб золота», 1974; усі — Сиктивкар). Багато поезій Л. покладено на музику, зокрема «Коми му» («Комі край»), «Оліс-выліс ворын» («Жив-був у лісі»). У байках таврував п’яниць, ледарів, бюрократів. У рай. б-ці, якій присвоєно його ім’я, проводять щорічні Лебедів. читання. У с. Корткерос на честь Л. названо вулицю. Переклав вірш «На вічну пам’ять Котляревському» та поему «Кавказ» Т. Шевченка, окремі твори О. Пушкіна, І. Крилова, В. Маяковського, С. Маршака та ін.

Завантажити статтю