Лебедєв Михайло Миколайович

ЛЕ́БЕДЄВ Михайло Микола­йович (Лебедев Микöл Микайлö; псевд.: Юсь, Абориген Вычегодский; 10(22). 10. 1877, с. Межадор Вологод. губ., нині Респ. Комі, РФ — 05. 03. 1951, с. Корткерос, Респ. Комі) — комі письмен­ник, драматург, публіцист, пере­кладач. Держ. нагорода СРСР. Один із зачинателів сучас. комі літ-ри. Навч. 1886 в Усть-Сисол. повіт. училищі (нині Сиктивкар, не закін. через матеріал. скруту). Працював у с. Корткерос: пом. волос. писаря (до 1917), секр. комітету бідноти та нар. суду. Почав писати 1890 рос., від 1913 — також комі мовою. Друкувався від 1896. Соц. і гуманіст. спрямованістю по­значені написані російською мовою перші повісті «За Богом молитва, за царем служба не пропадут» (1898), «Последние дни Перми Великой» (С.-Пе­­тер­бург, 1907), «Таня Осинина» // «Досугъ и дѣло» (1909, № 11), «В волостном омуте» (1915; Сык­­тывкар, 1984). На основі легенд і пере­казів комі народу створив поеми-казки «Яг морт» («Лісова людина», вміщено у ж. «Досугъ и дѣло», 1901, № 1), «Кöрт айка» («Залізний свекор», у ж. «Досугъ и дѣло», 1904, № 4; окремо — Усть-Сисольськ, 1910), «Повтöм зон» («Без­страшний хлопець», у ж. «Ордым», 1929, № 11) та ін. Автор драм. поем («опереток»), написаних у дусі соцреалізму про людей з народу й по­ставлених на сценах: «Бурь-ань» («Добра жінка», С.-Петербург, 1902), «Мича ныв» («Вродлива дівчина», 1919), «Тун» («Чаклун», 1920), «Настук» («Настя», 1928; опубл. — Сиктивкар, 1930); поет. зб. «Бöр­­йöм гижöдъяс» («Ви­брані твори», 1934; 1940; 1959), «Стихи» (1939), «Стихъяс» («Вірші», 1940), «Челядьлы стихъяс» («Вірші для дітей», 1958), «Тулыс» («Весна», 1960; 1977), «Зарни чукöр» («Скарб золота», 1974; усі — Сиктивкар). Багато поезій Л. покладено на музику, зокрема «Коми му» («Комі край»), «Оліс-выліс ворын» («Жив-був у лісі»). У байках таврував пʼяниць, ледарів, бюрократів. У рай. б-ці, якій присвоєно його імʼя, проводять щорічні Лебедів. чита­н­ня. У с. Корткерос на честь Л. на­звано вулицю. Пере­клав вірш «На вічну памʼять Котляревському» та поему «Кавказ» Т. Шевченка, окремі твори О. Пушкіна, І. Крилова, В. Маяковського, С. Маршака та ін.

Завантажити статтю