ЛЕ́БЕДЄВ Олександр Олександрович (Лебедев Александр Александрович; 08(20). 11. 1886, м. Саратов, Росія — 24. 04. 1930, там само) — російський бібліо­граф. Закін. Саратов. духовні училище і семінарію, а також Київ. духовну академію (1911), де був залишений професор. стипендіатом. Від 1912 — у Міністерстві нар. освіти, викладав лат. мову в Александрів. чол. гімназії в Царицині (нині Волго­град, РФ), від 1913 — у Саратов. 1-й чол. гімназії, давав також уроки лат. мови в Саратов. 4-й жін. гімназії і духов. семінарії, 1907 склав «Опис предметів, що знаходяться в музеї Саратовської духовної семінарії». Від поч. 1920-х рр. працював у фундам. б-ці Саратов. університету: організатор (1928) та зав. (від 1929) від­ділу рукописів, старо­друків і рідкіс. книг, ви­ступав з лекціями від­повід. тематики. Від 1907 — дійс. чл. Саратов. вченої архів. комісії, від 1913 — чл.-спів­роб. Товариства археології, історії і етно­графії при Казан. університеті і Петров. товариства дослідників Астрахан. краю, Вітеб. вченої архів. комісії. Працював над дослідж. і скла­да­н­ням описів, упорядковував та публікував матеріали й документи, що згодом стали вагомим джерелом для дослідників. Л. зробив знач. внесок не лише у рос. істор. науку, а й залишив поміт. слід в укр. бібліо­графії та архіво­знавстві. Роки, проведені у Києві, а також створ. ним доробок дають можливість роз­глядати його по­стать та дослідниц. інтереси як вченого, глибоко обі­знаного у наповнен­ні та стані одного з найбільших архів. і бібліогр. зі­брань України. У фондах Ін­ституту рукопису НБУВ зберігаються листи, написані Л. до його колег-науковців та на­ставників — М. Петрова, В. Ікон­никова, Ф. Титова, А. Кримського та ін., а також дис. «Иаков (Вечерков), архиепи­скоп Нижегородский и Арзамаский, его учено-литературная деятельность» (К., 1911) — його провід­на тема, яка стала основою багатьох публікацій. Найві­доміша в Україні — праця «Рукописи Цер­ковно-археологического музея Киевской духовной академии» (т. 1, Саратов, 1916), роботу над якою роз­почав 1908 і присвятив своєму вчителю М. Петрову. 1925 був готовий рукопис 2-го т. — «Рукописи Киевской духовной академии» (30 друк. арк.), на його думку — найважливішого рукопис. зібр. України, доля якого нині не ві­дома.