Лебедєв Олександр Олександрович

ЛЕ́БЕДЄВ Олександр Олександрович (Лебедев Александр Александрович; 08(20). 11. 1886, м. Саратов, Росія — 24. 04. 1930, там само) — російський бібліограф. Закін. Саратов. духовні училище і семінарію, а також Київ. духовну академію (1911), де був залишений професор. стипендіатом. Від 1912 — у Міністерстві нар. освіти, викладав лат. мову в Александрів. чол. гімназії в Царицині (нині Волгоград, РФ), від 1913 — у Саратов. 1-й чол. гімназії, давав також уроки лат. мови в Саратов. 4-й жін. гімназії і духов. семінарії, 1907 склав «Опис предметів, що знаходяться в музеї Саратовської духовної семінарії». Від поч. 1920-х рр. працював у фундам. б-ці Саратов. університету: організатор (1928) та зав. (від 1929) відділу рукописів, стародруків і рідкіс. книг, виступав з лекціями відповід. тематики. Від 1907 — дійс. чл. Саратов. вченої архів. комісії, від 1913 — чл.-співроб. Товариства археології, історії і етнографії при Казан. університеті і Петров. товариства дослідників Астрахан. краю, Вітеб. вченої архів. комісії. Працював над дослідж. і складанням описів, упорядковував та публікував матеріали й документи, що згодом стали вагомим джерелом для дослідників. Л. зробив знач. внесок не лише у рос. істор. науку, а й залишив поміт. слід в укр. бібліографії та архівознавстві. Роки, проведені у Києві, а також створ. ним доробок дають можливість розглядати його постать та дослідниц. інтереси як вченого, глибоко обізнаного у наповненні та стані одного з найбільших архів. і бібліогр. зібрань України. У фондах Інституту рукопису НБУВ зберігаються листи, написані Л. до його колег-науковців та наставників — М. Петрова, В. Іконникова, Ф. Титова, А. Кримського та ін., а також дис. «Иаков (Вечерков), архиепископ Нижегородский и Арзамаский, его учено-литературная деятельность» (К., 1911) — його провідна тема, яка стала основою багатьох публікацій. Найвідоміша в Україні — праця «Рукописи Цер­ковно-археологического музея Киевской духовной академии» (т. 1, Саратов, 1916), роботу над якою розпочав 1908 і присвятив своєму вчителю М. Петрову. 1925 був готовий рукопис 2-го т. — «Рукописи Киевской духовной академии» (30 друк. арк.), на його думку — найважливішого рукопис. зібр. України, доля якого нині не відома.

Завантажити статтю