Лебедєв Сергій Васильович

ЛЕ́БЕДЄВ Сергій Васильович (13(25). 07. 1874, м. Люблін, нині Польща — 02. 05. 1934, Ленін­град, нині С.-Петербург) — основоположник першого у світі промислового способу виробництва каучуку. Академік АН СРСР (1932). Учень О. Фаворського. Закін. С.-Петер­бур. університет (1900), де від 1902 з пере­рвами й працював: від 1925 — зав. лаб. нафти, від 1928 — зав. лаб. синтет. каучуку (нині НДІ синтет. каучуку ім. Л.). Був також проф. Військ.-мед. академії (від 1916). У 1995 президією РАН встановлено премію ім. Л. за видатні праці в галузі хімії та технології синтет. каучуку й ін. синтет. полімерів. Головним для Л. у ран­ній період було дослідж. «чистої», «ненасильниц.» за невисоких т-р полімеризації двохетилен. вуглеводнів. Він встановив, що полімеризація дивінілу й алену здійснюється до­статньо легко, тому може вважатися їхньою характер. властивістю. У своїх роботах Л. довів, що термополімерізація не є процесом, який до­зволяє отримувати промислово доцільні виходи полімеру (необхідно за­стосовувати каталізатори). 1909 отримав перший зразок каучук. полімеру із дивінілу та показав його на засі­дан­ні Рос. фіз.-хім. товариства («О полимеризации двухэтиленовых углеводородов» // «Журнал Рус­ского физико-химического общества», 1909, т. 41). Таким чином, він довів можливість отрима­н­ня каучуків на неізо­прен. ос­нові (на­прикінці 19 ст. встановлено, що натурал. каучук є продуктом полімеризації ізо­прену). Від­тоді вчений за­ймався цілеспрямованим пошуком конкрет. параметрів процесу синтезу дивініл. каучуку. 1913 захистив. магістер. дис. «Ис­следования в области полимеризации не­предельных углеводородов» (премія ім. І. Толстого та почесна золота медаль РАН). Згодом роз­винув ідею синтезу мономера дивінілу з етил. спирту; отримав новий тип змішаного каталізатора, компоненти якого від­носно до етил. спирту виконували різноманітні хім. функції, що до­зволило досягнути виходу дивінілу до 28 % (пізніше цей показник вдалося під­вищити до 40 %). Колектив наук. спів­роб. під керівництвом Л. посів 1-е м. на між­нар. конкурсі на кращу роботу із синтезу штуч. каучуку, який оголосив 1926 Наук.-тех. від­діл Вищої ради нар. господарства. 1927–28 вони вперше в світі отримали натрій-бутадієн. штуч. каучук унаслідок синтезу дивінілу зі спирту з подальшою полімеризацією мономера за допомогою метал. натрію. У квітні 1930 роз­почато проектува­н­ня дослід. заводу в Ленін­граді, а у лютому 1931 на ньому випустили перших 200 кг штуч. каучуку з етил. спирту (у цьому ж році Л. отримав орден Леніна). Потім брав участь в організації великотонаж. вироб-в каучуку на заводах у Ленін­граді, Ярославлі, Воронежі та Єфремові Тульс. обл. (усі — РФ). Водночас у 1930-х рр. у СРСР для потреб під­приємств з виготовле­н­ня каучуку роз­почато будівництво 7-ми потуж. спирт. комбінатів, зокрема й у с-щі Сталінка (нині м. Червонозаводське Лохвиц. р-ну Полтав. обл.). Донині вченими в усьому світі створ. сотні видів каучукоподіб. полімерів. Синтет. каучуки за обсягом світ. виробництва пере­вищили натуральні. Серед них є спец. каучуки, які до­зволяють виробляти гуми з унікал. комплексом властивостей, що не в змозі забезпечити натурал. каучук. На запоріз. під­приємстві «Кремнійполімер» налагоджено виробництво термо­стій. полісилоксан. каучуку. В Ін­ституті хімії висомолекуляр. сполук НАНУ (Київ) роз­робляють рідкі каучуки з хім. функціонал. групами.

Завантажити статтю