Лебедєв Сергій Васильович

ЛЕ́БЕДЄВ Сергій Васильович (13(25). 07. 1874, м. Люблін, нині Польща – 02. 05. 1934, Ленінград, нині С.-Петербург) – основоположник першого у світі промислового способу виробництва каучуку. Академік АН СРСР (1932). Учень О. Фаворського. Закін. С.-Петербур. університет (1900), де від 1902 з перервами й працював: від 1925 – зав. лаб. нафти, від 1928 – зав. лаб. синтет. каучуку (нині НДІ синтет. каучуку ім. Л.). Був також проф. Військ.-мед. академії (від 1916). У 1995 президією РАН встановлено премію ім. Л. за видатні праці в галузі хімії та технології синтет. каучуку й ін. синтет. полімерів. Головним для Л. у ранній період було дослідж. «чистої», «ненасильниц.» за невисоких т-р полімеризації двохетилен. вуглеводнів. Він встановив, що полімеризація дивінілу й алену здійснюється достатньо легко, тому може вважатися їхньою характер. властивістю. У своїх роботах Л. довів, що термополімерізація не є процесом, який дозволяє отримувати промислово доцільні виходи полімеру (необхідно застосовувати каталізатори). 1909 отримав перший зразок каучук. полімеру із дивінілу та показав його на засіданні Рос. фіз.-хім. товариства («О полимеризации двухэтиленовых углеводородов» // «Журнал Русского физико-химического общества», 1909, т. 41). Таким чином, він довів можливість отримання каучуків на неізопрен. основі (наприкінці 19 ст. встановлено, що натурал. каучук є продуктом полімеризації ізопрену). Відтоді вчений займався цілеспрямованим пошуком конкрет. параметрів процесу синтезу дивініл. каучуку. 1913 захистив. магістер. дис. «Исследования в области полимеризации непредельных углеводородов» (премія ім. І. Толстого та почесна золота медаль РАН). Згодом розвинув ідею синтезу мономера дивінілу з етил. спирту; отримав новий тип змішаного каталізатора, компоненти якого відносно до етил. спирту виконували різноманітні хім. функції, що дозволило досягнути виходу дивінілу до 28 % (пізніше цей показник вдалося підвищити до 40 %). Колектив наук. співроб. під керівництвом Л. посів 1-е м. на міжнар. конкурсі на кращу роботу із синтезу штуч. каучуку, який оголосив 1926 Наук.-тех. відділ Вищої ради нар. господарства. 1927–28 вони вперше в світі отримали натрій-бутадієн. штуч. каучук унаслідок синтезу дивінілу зі спирту з подальшою полімеризацією мономера за допомогою метал. натрію. У квітні 1930 розпочато проектування дослід. заводу в Ленінграді, а у лютому 1931 на ньому випустили перших 200 кг штуч. каучуку з етил. спирту (у цьому ж році Л. отримав орден Леніна). Потім брав участь в організації великотонаж. вироб-в каучуку на заводах у Ленінграді, Ярославлі, Воронежі та Єфремові Тульс. обл. (усі – РФ). Водночас у 1930-х рр. у СРСР для потреб підприємств з виготовлення каучуку розпочато будівництво 7-ми потуж. спирт. комбінатів, зокрема й у с-щі Сталінка (нині м. Червонозаводське Лохвиц. р-ну Полтав. обл.). Донині вченими в усьому світі створ. сотні видів каучукоподіб. полімерів. Синтет. каучуки за обсягом світ. виробництва перевищили натуральні. Серед них є спец. каучуки, які дозволяють виробляти гуми з унікал. комплексом властивостей, що не в змозі забезпечити натурал. каучук. На запоріз. підприємстві «Кремнійполімер» налагоджено виробництво термостій. полісилоксан. каучуку. В Інституті хімії висомолекуляр. сполук НАНУ (Київ) розробляють рідкі каучуки з хім. функціонал. групами.

Пр.: Избранные работы по органической химии. Ленинград, 1958.

Літ.: Сергей Васильевич Лебедев. Жизнь и труды. Ленинград, 1938; Создатель индустрии синтетического каучука // Вест. РАН. 1999. Т. 69, № 7; Грищенко В. К., Бойко В. П. Рідкі каучуки – актуальність, перспективи виробництва // ХПУ. 2004. № 4(63); Піднебесний А. П., Мельник Л. О., Савельєва Н. В. Силоксанові гуми та їх властивості. К., 2006.

Є. А. Дзюра

Основні праці

Избранные работы по органической химии. Ленинград, 1958.

Рекомендована література

Сергей Васильевич Лебедев. Жизнь и труды. Ленинград, 1938;
Создатель индустрии синтетического каучука // Вест. РАН. 1999. Т. 69, № 7;
Грищенко В. К., Бойко В. П. Рідкі каучуки – актуальність, перспективи виробництва // ХПУ. 2004. № 4(63); Піднебесний А. П., Мельник Л. О., Савельєва Н. В. Силоксанові гуми та їх властивості. К., 2006.