Лебедєв Сергій Олексійович

ЛЕ́БЕДЄВ Сергій Олексійович (02. 11. 1902, м. Нижнiй Новгород, Росія — 03. 07. 1974, Москва) — фахівець у галузi електро­технiки, автоматики та обчислювальної технiки. Доктор технічних наук (1939), академік АН УРСР (1945) та СРСР (1953). Ленін. (1966) та Сталін. (1950) премії, Державна премія СРСР (1969). Закiн. Моск. вище тех. училище (1928), викладав у ньому. Одно­часно працював м. н. с., невдовзі очолив групу, потім — лаб. електрич. машин, від 1936 — від­діл автоматики Всесоюз. електротех. інституту. 1930 після виокремлення електротех. факультету Моск. ви­щого тех. училища у Моск. енер­­гет. інститут став його викл., а від 1936 — проф. 1946 — директор Iн-ту енергетики АН УРСР; 1947–51 — директор, 1947–50 — зав. лаб. моделювання та обчислюв. тех­ніки Iн-ту електротехнiки АН УРСР (обидва — Київ); від 1950 — в Інституті точної механіки та обчислюв. техніки АН СРСР (Москва): 1953–73 — директор; одночасно 1952–74 — завідувач кафедри електрон. обчислюв. машин Моск. фіз.-тех. інституту. До­слідж. присвяченi проблемам створення потуж. об’єднаних енер­госистем, їх стiйкостi та автоматизацiї. Один iз провiд. учених у галузi обчислюв. тех­нiки. 1977 Президiєю АН УРСР засн. премiю iм. Л. 1936 керував створенням моделі мереж змін. струму. 1939 дослідив підвищення статич. стійкості електропередачі за рахунок використання електрон. регулятора напруги генератора, який не має зони нечутливості. Довів, що використання у законі регулювання не тільки відхилення, а й першої та другої похідних відхилення напруги забез­печує стійкість дальньої електропередачі на підвищеному рівні. 1940 побудував аналогову модель надпотужнішої тисячокілометр. лінії електропередачі. 1945 створив першу в СРСР електронну аналогову обчислюв. машину для рішення систем диференцій. рівнянь. Довів, що штучну стійкість дальньої електропередачі можна забезпечити компаудуючим регулюванням за кутом ротора генератора. 1948 узагальнив ідеї про введення в закон регулювання чи компаудування похідних від відхилення відповід. параметрів, на основі чого створ. регулятори збудження сильної дії потужності синхрон. машин. 1948–49 розробив осн. принципи побудови та структуру ЕОМ, впровадив принцип розпаралелювальня обчислюв. процесу. Під його керівництвом 1949–51 створ. та введено в експлуатацію першу в СРСР і Європі Малу ЕОМ (МЕОМ) з програмою, що зберігалася в пам’яті. МЕОМ спроектована як машина паралельно-послідов. дії (арифмет. устрій — паралел. дії, пам’ять — послідовної). Велика ЕОМ (1953) побудована як ЕОМ паралел. дії. У наступ. ЕОМ додалися сумісна за часом робота засобів ЕОМ, конвеєр. спосіб виконання операцій, багатопроцесорність та ін. Роботи, виконані Л. в роки перебування в Києві, заклали фун­дамент для подальшого швидкого розвитку комп’ютер. науки та техніки в Україні. Лабораторія Л., де створ. МЕОМ та підготовлено фахівців з обчислюв. техніки, стала базою для Обчислюв. центру (1957), згодом Інституту кібернетики НАНУ (1961). Під його керівництвом розроблено 15 супер-ЕОМ, починаючи з лам­пових та закінчуючи супер ЕОМ на інтеграл. схемах. 1976 у Києві на честь Л. названо вулицю; 1977 на будівлі Інституту електротехніки АН УРСР на вул. В. Чкалова (нині О. Гончара), № 55б (нині приміщення Інституту геол. наук НАНУ) і 2014 на будівлі лаб. моделювання та обчислюв. тех­ніки (нині належить Свято-Пантелеймонів. жін. монастирю, вул. Акад. Л., № 19) встановлено мемор. дошки.

Рекомендована література

1. Академік С. О. Лебедєв: Мат. наук. читань з циклу: «Видатні конструктори України». К., 2003;
   Google Scholar Internet
2. Комп’ю­терний геній, що випередив час. У Києві відкрито меморіальну дошку на честь академіка С. О. Лебедєва // Світ. 2014. № 21–22.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю