ЛЕБЕДИ́НСЬКИЙ CВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1779 побл. с. Лебедин (нині Шполян. р-ну Черкас. обл.) на землях князя Ксаверія Любомирського монахинями Магдалиною, Трифілєю, Дарією і Февронією, які прибули з роз­ореного турками Калітур. Свято-Успен. монастиря (нині Молдова). 1779 закладено Микол., 1780 — Варварин. церкви (1784 освячено обидві), 1823 збуд. дзвіницю. Спочатку всі монастир. споруди були деревʼяними, однак до кін. 19 ст. більшість із них замінено камʼяними, зокрема на місці деревʼяної зведено 34-метрову це­гляну дзвіницю з колонами тоскан. ордену, через яку облаштовано гол. вхід до монастиря (збереглася частково). 1859 від­крито училище для дівчат із родин духовенства (1872 кількість учениць — бл. 100, з них 45 — сироти, яких утримували без­коштовно). Станом на 1908 проживало 409 насельниць. Монастир володів 103-ма дес. землі, при ньому діяв цегел. завод, пасіка, два готелі тощо. 1929 монастир ліквідовано, ігуменю Смарагду заарешт., майно та землю пере­дано с.-г. комуні «Червоний Жовтень» (роз­палася 1932). Від 1934 тут роз­ташовувався інтернат для без­притульних і дітей із родин ре­пресованих. Під час нім. окупації 1941 обитель від­новила діяльність. Після звільне­н­ня 1944 ігуменю Валентину за звинуваче­н­ням у пере­ховуван­ні вояків УПА заарешт. і увʼязнено. Сюди пере­ведено монахинь із закритих Козельщан., Чигирин., Мотронин. і Полтав. жін. мона­стирів (у серед. 1950-х рр. загалом мешкало понад 250 сестер і 5 ігумень). 1961 влада знову закрила монастир. Частину насельниць разом з ігуменею Євфалією пере­ведено до Красногор. Свято-Покров. монастиря побл. м. Золотоноша (Черкас. обл.). 1962 тут від­крито тубдиспансер, 1972 — лікарню для дітей, хворих на ДЦП. 1992 монастир від­роджено. Нині у ньому проживають 43 насельниці. Діють дві церкви: Микол. (літня) та трьох­престольна Вознесен., що включає Варварин. церкву і слугує для проведе­н­ня служб у холод. період року. Є також каплиця, корпуси келій і комплекс госп. споруд.