Лебідь Максим Максимович

ЛЕ́БІДЬ Максим Максимович (24. 11. 1899, с. Келеберда, нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл. — 1937) — поет. Закін. Кобеляц. чол. гімназію (нині Полтав. обл., 1917), у якій долучився до нелегал. гуртка укр. юнацтва. 1917 пере­їхав до Києва, після не­вдалої спроби вступити в Укр. школу військ. старшин працював у видавництві «Криниця». Очолив 1923 укр. театр у Полтаві. Секр. полтав. філії літ. обʼ­єдн. «Плуг». У Катеринославі (нині Дні­про­петровськ) працював у б-ках і театрах, організував спілку селян. письмен­ників «Плуг». Від 1928 — директор Будинку літераторів у Харкові; у видавництві «Мистецтво» (1930-і рр.). Учасник фатал. зу­стрічі укр. письмен­ників з Й. Ста­ліним у Москві (1929). Дебютував 1923 у г. «Селянська правда». Друкував вірші у ж. «Чер­воний шлях», «Всесвіт», «Плужанин». 23 червня 1934 заарешт. у Харкові, 22 грудня 1934 у справі УВО за участь у контр­рев. діяльності засудж. до увʼязне­н­ня у виправно-труд. таборі на 5 р., засла­н­ня від­бував у м. Чибʼю (РФ). 23 листопада 1937 за­арешт. удруге, 16 грудня 1937 в увʼязнен­ні засудж. до роз­стрілу. Реабіліт.

Завантажити статтю