Левинський Збіґнев-Брохвіч

ЛЕВИ́НСЬКИЙ Збіґнев-Брохвіч (Lewiński Zbigniew Brochwicz; 16. 12. 1877, м. Кельце, нині Свентокшис. воєводства, Польща — 19. 12. 1951, м. Ґлазґо, Шотландія, Велика Британія) — польський архітектор. Навч. в АМ у С.-Петербурзі (1896–1903). Відтоді удосконалював знання з архітектури у Німеччині та Великій Британії. 1905–15 працював у Львові. 1908 отримав концесію будівничого та відкрив проектне бюро, яке спочатку було розташ. на вул. Кадетська (нині Гвардійська, № 8), а від 1912 — на вул. Дверницького (нині І. Свєнціцького, № 11а). 1908–15 — чл. львів. Політех. товариства, 1910–14 — об’єдн. архітекторів та художників «Зеспул». Споруджував у Львові житл. й адм. будинки в стилях рац. сецесії, раннього функціоналізму та 2-ї хвилі історизму — модернізов. напрямів бароко, ампіру та класицизму. Характер. рисою творів Л. є виразність об’ємів і обрисів та майже повна відсутність декору. Його першою спорудою стала власна кам’яниця на вул. Кадетська (1906–07). Серед ін. реаліз. проектів у Львові — кам’яниця Е. Векслера на розі вул. Академічна (нині проспект Т. Шевченка), № 27, А. Фредра та Лозинського (нині О. Герцена; 1908–09), будинки Б. Дембінського (нині вул. Каліча Гора, № 11; 1909–10) та А. Залевської (нині вул. П. Дорошенка, № 77; 1910–11), будівля нової Дирекції залізниць на розі вул. Міцкевича (нині Листопадового Чину, № 20) та Зиґмунтовська (нині М. Гоголя, № 1–3; 1912–13). Л. експонував свої проекти у Львові: 1910 — на Заг. виставці архітектури, 1914 — на архіт. частині Весняного салону. Один із творців теорії нової ретроспекції «постісторизму», початок якій поклала конф. у Клубі будівничих Політех. товариства 9 лютого 1909 (виступив з гол. доповіддю). Брав участь в укр.-польс. і польс.-більшов. війнах. 1921 закін. Вищу військ. школу у Варшаві. З військ. служби вийшов на пенсію 1935. Публікувався у військ. часописах. На поч. 2-ї світової війни емігрував до Франції, згодом виїхав до Великої Британії.

Ю. О. Бірюльов