Левитський Микола Васильович

ЛЕВИ́ТСЬКИЙ Микола Васильович (псевд. – Запорожець Мирон; 25. 03(06. 04). 1859, с. Хмільна, нині Канів. р-ну Черкас. обл. – 01. 12. 1936, Київ) – організатор артільного і кооперативного руху, громадський діяч, публіцист. 1861 разом із родиною переїхав у м. Чи­гирин (нині Черкас. обл.), 1862 – у с. Федвар Олександрій. пов. Херсон. губ. (нині Підлісне Олек­сандрів. р-ну Кіровогр. обл.). Від 1879 навч. на мед. факультеті Моск. університету. За участь у студент. виступах 1880 заарешт., однак не­забаром звільнений і висланий у с. Федвар. Закін. юрид. факультет Харків. університету (1885). Працював у Херсон. губерн. і Олександрій. повіт. земствах, займався адвокат. практикою. Вміщував публікації у часописах «Елисаветградский вестник», «Харьковский сборник», «Одесский листок» та ін. 1894 заснував у с. Фед­вар першу в Рос. імперії та Європі хлібороб. артіль, 1895 розробив типовий артіл. договір для труд., вироб. і ремісн. артілей. 1899 входив до складу комісії при мін-ві фінансів, що готувала закон про артілі (ухвалений 1902). Сприяв організації ремісн. артілей у м. Єлисаветград (нині Кіровоград), Одесі, Миколаєві, Києві, Вінниці та ін. містах. Представляв рос. і укр. кооператорів на міжнар. конгресах та з’їздах у Парижі (1896; запропонував відзначати 30 вересня День Кооперації), м. Ягодина (Сербія, 1898), м. Кремона (Італія, 1907), Гамбурзі (1910), Сток­гольмі (1928). Делегат багатьох всерос. (від 1901), всеукр. і все­союз. кооп. з’їздів. За активну популяризацію артіл. і кооп. руху, самовіддану й безкорисливу працю Л. називали «артіл. батьком». 1917–18 – чл. УЦР, дир. відділу держ. майна Міністерства земел. справ УНР, співзасн. «Укра­їнбанку» та «Дніпросоюзу», чл. нагляд. ради Центр. кооп. союзу. Брав участь у розробленні укр. кооп. символіки, створенні Харків. кооп. інституту (1918) та музею (1923). Досліджував історію кооперації. Став прототипом гол. героя п’єси І. Карпенка-Карого «Понад Дніпром» (1897). Автор нац.-патріот. поезій, декількох поем, оповідань і дум, матеріалів із історії літ-ри, які нині разом із ін. (понад 2 тис. од.) зберігаються в особовому архів. фонді Л. у Інституті

Літ.: Микола Васильович Левитський // Сільс. господар. 1918. № 7; Воронкова Т. І. Левитський Микола Ва­сильович // Особові архівні фонди Інституту рукопису. К., 2002; Вовченко В. Б. Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859–1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст. // БВ. 2007. № 1; Фареній І. А. Про артільного батька Миколу Левитського. Чк., 2010.

І. Є. Левитський

Рекомендована література

1. Микола Васильович Левитський // Сільс. господар. 1918. № 7;Google Scholar
2. Воронкова Т. І. Левитський Микола Ва­сильович // Особові архівні фонди Інституту рукопису. К., 2002;Google Scholar
3. Вовченко В. Б. Архівна спадщина і бібліотека Миколи Васильовича Левитського (1859–1936) як джерело з історії українського просвітницького руху кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст. // БВ. 2007. № 1;Google Scholar
4. Фареній І. А. Про артільного батька Миколу Левитського. Чк., 2010.Google Scholar

Читати у файлі PDF