Левитський Олексій Петрович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВИ́ТСЬКИЙ Олексій Петрович (17. 11. 1887, Київ — 18. 06. 1959, містечко Дорн­штадт, земля Баден-Вюртемберґ, Німеч­чина) — актор, режисер. Навч. у Муз.-драм. школі (Київ). Актор. діяльність роз­почав 1905 (за ін. даними — 1908) у мандрів. приват. трупі О. Суслова та О. Суходольського (дебютував роллю Дмитра у ви­ставі «Сорочинський ярмарок» М. Старицького за М. Гоголем). Ви­ступав у мандрів. приват. трупах Д. Гайдамаки і О. Суслова (1909–10), О. Суходольського (1914), І. Сагатовського (1916; писав сатир. сценарії, ставив ви­стави антицар. спрямува­н­ня); 1913–14 — у мандрів. Руському нар. театрі товариства «Руська бесіда» у Галичині; 1919 — Держ. театрі УНР під керівництвом М. Садовського (м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл.). 1920 пере­­­їхав до Галичини. 1921–27 — актор і реж. Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді. З пере­­рвами — в укр. мандрів. театрах І. Когутяка (1921, 1929, 1937), Новому укр. театрі (1927–29), Укр. театрі (1929–31), Над­дні­прян. театрі (1932–36), Укр. нар. театрі ім. М. Садовського (1938–39; усі — під керівництвом П. Карабіневича); 1939–40 — у Терноп. укр. драм. театрі ім. І. Франка; 1940–41 — колгосп. театрі у Бережанах (Терноп. обл.); 1941–44 — Укр. окружному театрі у Коломиї (нині Івано-Фр. обл) під керівництвом І. Когутяка. Від 1944 — на еміграції в Німеч­чині. 1944–45 — у мандрів. концертно-театр. групі під керівництвом Б. Сарамаги, з якою ви­ступав у таборах для пере­міщ. осіб у Австрії і Німеч­чині. Працював 1946–48 в Укр. театрі О. Урбанського (Мюнхен), 1948–49 — Ансамблі укр. акторів під керівництвом В. Блавацького (м. Реґенсбурґ). Пере­бував у таборах для інтернов. осіб. В остан­ні роки життя мешкав у притулку для літніх людей у Дорнштадті. Грав різнопланові ролі в укр. побут., зарубіж. класич. і новіт. драматургії, серед них найбільш вдалі — характерні. Рухливий, оригін. комік. Спів­ав у популяр. зарубіж. оперетах, виконував танц. номери. Знімався в епізод. ролях у кінокартинах чес. і укр. реж. на Закарпат­ті (зокрема «Коріатович (Чарівний перстень Карпат)», 1922, реж. Я. Юст-Роз­вода). Здійснив по­становки на істор.-побут. теми. Член Обʼ­єдн. митців укр. сцени (від 1946).

Ролі: Іван («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Феноген, Терешко («Хазяїн», «Суєта» І. Карпенка-Карого), Попандопуло («Весі­л­ля в Малинівці» Б. Александрова). Ви­стави: «Наталка Полтавка» І. Котля­ревського (також ролі Миколи, Возного), «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого (також роль Івана), «Сорочинський ярмарок», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (також ролі Солопія, Дмитра), «Вій» М. Кропивницького за М. Гоголем.

Літ.: Без­ушко В. Театр «Просвіти» в Ужгороді // Літопис політики, письмен­ства і мистецтва. Берлін, 1924. Зошит 14; Лисяк О. Олексій Левитський — посередник між давнім і новим театром // Наш театр: Кн. діячів укр. театр. мистецтва 1915–1991. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. Т. 2; Шерегій Ю. Нарис історії українських театрів Закарпат­ської України до 1945 року. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто; Пряшів; Л., 1993.

Р. Я. Лаврентій

Завантажити статтю