Левицький В’ячеслав Олександрович
ЛЕВИ́ЦЬКИЙ В’ячеслав Олександрович (04(16). 02. 1867, м. Керч, нині АР Крим — 05. 08. 1936, с-ще Гаспра, нині смт Ялтин. міськради, АР Крим, за ін. даними — Москва) — лікар-гігієніст. Заслужений діяч науки РСФРР (1936). Закін. Моск. університет (1890). Працював лікарем. 1914–17 очолював сан. бюро Моск. земства; 1917–21 займався сан.-організац. діяльністю в органах охорони здоров’я Москви та Моск. губ.; 1921–25 — організатор і завідувач відділу профес. гігієни Сан.-гіг. інституту та кер. Моск. губерн. відділу охорони праці; 1925–28 — директор Держ. інституту охорони праці; 1928–34 — директор Інституту з вивчення профес. захворювань, який об’єднано з Центр. інститутом гігієни праці і профес. захворювань (усі — Москва; в останньому 1935–36 очолював лаб. вивчення промен. і конвекц. тепла). Наукові дослідження у галузях фізіології, гігієни й охорони праці, профес. патології. Один з основоположників гігієни праці й пром.-сан. нагляду в СРСР. Запропонував теорію про провідну роль центр. і вегетатив. нерв. системи у розвитку втоми (вегетативна теорія Левицького). Вивчав значення нерв. системи у патогенезі пром. інтоксикацій, дію на організм людини промен. і конвекц. тепла. Ред. «Руководства по общей и частной гигиене труда» (Москва, 1936), співред. кн. «Гигиена труда в производстве радия» (1935), підручника «Гигиена труда» (1936; обидва — Москва; Ленінград).
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу о физическом состоянии населения Подольского уезда. 1901; Эпидемиологические особенности скарлатины. 1912; Санитарные условия труда рабочих шляпного производства. 1921; Умственный труд и утомляемость. 1922; Проблема утомляемости. 1926 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Летавет А. Т., Хоцянов Л. К. B. А. Левицкий — выдающийся гигиенист и организатор санитарного дела // ГиС. 1956. № 8;
- Астафьева Г. В. Вячеслав Александрович Левицкий, выдающийся гигиенист и общественный деятель // Там само. 1969. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
