ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Зиновій (1865 — 15. 01. 1943, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) — лікар, громадський діяч. Медицину ви­вчав у Відні. Брав участь у діяльності Укр. академ. товариства «Січ» (від 1884 — секр., від 1888 — за­ступник голови, від 1895 — почес. чл.). Працював у Праз. університеті. Повернувшись в Україну, від­крив приватну практику в Коломиї. Згодом став дир. місь­кого шпиталю, звільн. з посади польс. владою як неблагонадійний. Спів­засн. Укр. лікар. товариства у Львові (1910). У 1914 при­знач. чл. краєвої ради здоровʼя при уря­ді Австро-Угорщини. У 1930-х рр. провадив лікар. практику в с. Кор­шів; до 1940 працював у санаторії в с. Черемхів (обидва — Ко­ломий. р-ну). Член Першої управи Укр. нар. дому в Коломиї. Жертвував на фонд допомоги інвалідам, надавав лікар. допомогу слухачам курсів, організ. товариством «Сільс. господар» у Коршеві. Автор праці «Народна лічниця Ал­лянд і новійші способи ліче­н­ня чахотки (туберкульози)» // «Здоровлє», 1913, ч. 8.