Левицький Макс

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Макс (? — 1939) — право­знавець, громадський діяч. Здобув ступ. д-ра права у Львів. університеті. Під час навч. разом із К. Левицьким, С. Федаком, М. Шухевичем, Я. Кулачковським та ін. під керівництвом О. Огоновського створив першу громад. організацію пра­во­знавців — «Кружок правників», який, зокрема, роз­почав працю над виробле­н­ням укр. правн. термінології, за­провадже­н­ням української мови у судовій сфері. Після того, як укр. війська на­прикінці листопада 1918 залишили Львів і польс. окупаційна влада почала масово пере­слідувати українців, що су­проводжувалося чи­слен. політ. процесами, Л. очолив «Колегію укр. оборонців», створену при Укр. горожан. комітеті для правового захисту інтернов. і заарешт. українців у судах Поль­щі. Від 1921 викладав в Укр. (таєм.) університеті у Львові, за що на­прикінці 1924 за­знав пере­слідувань з боку поліції. 1923 обра­ний 1-м за­ступник голови Союзу укр. адвокатів, 1924 — чл. викон­кому Укр. нар. труд. партії. У між­­воєн. період активно ви­ступав захисником на політ. процесах.

Завантажити статтю