Левицький Микола

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Микола (1879, с. Рожнів Снятин. пов., нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 30. 06. 1921, м. Ліберець, нині Чехія) — громадський діяч, видавець. Навч. на правн. факультеті Чернів. університету, редагував ча­сопис «Буковина», що ві­ді­грав значну роль у роз­витку нац. думки на Буковині й містив чимало цін­них матеріалів з історії краю. Після закінче­н­ня студій повернувся до Галичини, працював заст. нотаріуса у Жидачів. пов. (нині Львів. обл.). Під час 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. війська, брав участь у воєн. діях, побл. м. Пере­мишль (нині Польща) потрапив у рос. полон. Після більшов. пере­вороту 1917 знову повернувся на Галичину, згодом вступив до УГА. Взимку 1919 захворів на тиф, потім — на запале­н­ня легенів. 31 серпня 1920 у складі військ. частин УГА інтернов. у чехо-словац. таборі Німецьке Яблон­не, згодом — у Ліберці, де й помер від хвороби. Спів­засн. і ред. ж. «Український скиталець» (1920).

Літ.: Поручник суддя Микола Левицький // Укр. скиталець. 1921. Ч. 7.

Л. В. Сніцарчук

Завантажити статтю