ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Михайло Васильович (16. 03. 1948, с. Пукеничі Стрий. р-ну Львів. обл. — 11. 04. 2018, с. Петриків Терноп. р-ну Терноп. обл., похов. у рідному селі) — поет, пере­кладач, графік, громадський діяч. Член НСПУ (1981), НСХУ (1995), НСЖУ (2007). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2009). Всеукр. літ.-мист. премії ім. І. Блажкевич (1993), братів Б. та Л. Лепких (2009). Навч. у Львів. університеті (1967–69), закін. Дрогоб. пед. ін­ститут (Львів. обл., 1972). Працював кор., учи­телем, художником Стрий. худож.-оформлюв. комбінату (1978–83). Від­тоді — у Тернополі: на худож.-оформлюв. комбінаті, кор. г. «Від­родже­н­ня». Від 1987 — на творчій роботі. Спів­засн. і 1-й голова Терноп. кра­йової організації НРУ (1989). Автор зб. віршів «Мамині пере­пілки» (1979), «Світ околиць» (1986; обидві — Львів), «Я завжди був закоханий в дерева» (1993), «Вівторок» (1994; до обох виконав ілюстрації), «Де ростем, там мусимо цвісти» (1998), «З остан­ньої пелюстки літа…: Ви­брані поезії» (2004); кн. скоромовок і роз­мальовок «Сніг горів од снігурів» (1992), зб. для дітей «Великдень» (1993; усі — Тернопіль); кн. пере­кладів «Ранок» М. Рубцова (К., 1986), «Від­гомоніла золота діброва» С. Єсеніна (Т., 1999). Для лірики Л. властиві природність поет. образності, мелодійність, культура форм. Учасник обл., всеукр. мистецьких ви­ставок від кін. 1970-х рр. Персон. — у Тернополі (1986, 1992, 1994). Основні галузі — книжк. і станк. графіка (пере­важно пейзажі).