Левицький Модест Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Модест Олександрович (псевд. і крипт.: М. Лев, М. Л., Л.; 16. 08. 1874, с. Ниж­нів, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. — 1927, Бразилія) — хоровий диригент, спів­ак (баритон), музичний і театральний критик, музично-громадський діяч. Закін. гімназію у Станіславові (нині Івано-Франківськ), юрид. факультет Чернів. університету (1898). Музики, зокрема основ диригува­н­ня, навч. спочатку в батька (священика й диригента хору), потім приватно у Відні. 1893–98 разом із батьком керував хором міщан у Скалі-над-Збручем (нині смт Скала-Подільська Борщів. р-ну Терноп. обл.), у репертуарі якого були церк. пісне­співи, канти, а також твори М. Вербиць­кого, А. Вахнянина, В. Матюка, П. Ніщинського, М. Лисенка, О. Нижанківського, Д. Січинського, українські народні пісні, зокрема колядки, веснянки. Як спів­ак Л. щорічно ви­ступав із хором на концертах «Просвіти» й традиц. Шевченків. вечорах. Був учасником свята з нагоди творчого ювілею В.-А. Гржималі (1904), концертів Г. Хоткевича (1906). Від 1899 працював на залізниці в Чернівцях, де його творча діяльність ві­діграла помітну роль у муз.-театр. житті міста. Спів­засн. хор. товариства «Боян Буковинський» (1899–1913, від 1903 — його голова). Брав участь у святкуван­ні творчого ювілею М. Лисенка, вітав його від імені Товариства в Чернівцях і Києві. Організатор 1-ї на Буковині Муз. школи ім. М. Лисенка (Чернівці, 1904–16, від 1907 — її дир.), засн. «Товариства для плека­н­ня української пісні, музики і штуки драматичної» (1905), що утримувало муз. школу (викладалися теорія, історія музики, соло­спів, гра на фортепіано і скрипці), проводило концерти й драм. ви­стави, мало нотну бібліотеку, популяризувало твори укр. композиторів. Завдяки Л. уже на 3-му році існува­н­ня школи в ній навч. понад 40 учнів. Восени 1918 був одним із організаторів укр. влади на Буковині. 1919 обраний чл. комісії сусп. опіки та комунікац. комісії Укр. нац. ради ЗУНР. 1920 висланий румун. владою до Сх. Галичини (м. Теребовля, нині Тер­ноп. обл.), де працював в Укр. торг.-госп. спілці, керував церков. та просвітян. хорами. Автор статей у пресі, зокрема г. «Діло» (Львів), «Буковина» (Чернівці). 1925 на за­проше­н­ня П. Карман­ського емігрував до Бразилії, де й помер.

Літ.: Концерт «Буковинського Бояна» в Чернівцях (диригент — М. О. Левицький) // Буковина. Чц., 1906, 22 листоп.; Пилипчук Р. Лисенко на Буковині // Микола Лисенко — борець за народність і реалізм у мистецтві. К., 1965; Демочко К. Буковинський Боян // Мистецька Буковина. К., 1968; Його ж. За велі­н­ням серця // Там само. 1990.

Р. Я. Пилипчук, П. З. Гуцал

Завантажити статтю