Левицький Модест Олександрович

ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Модест Олександрович (псевд. і крипт.: М. Лев, М. Л., Л.; 16. 08. 1874, с. Нижнів, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. — 1927, Бразилія) — хоровий диригент, співак (баритон), музичний і театральний критик, музично-громадський діяч. Закін. гімназію у Станіславові (нині Івано-Франківськ), юрид. факультет Чернів. університету (1898). Музики, зокрема основ диригування, навч. спочатку в батька (священика й диригента хору), потім приватно у Відні. 1893–98 разом із батьком керував хором міщан у Скалі-над-Збручем (нині смт Скала-Подільська Борщів. р-ну Терноп. обл.), у репертуарі якого були церк. піснеспіви, канти, а також твори М. Вербицького, А. Вахнянина, В. Матюка, П. Ніщинського, М. Лисенка, О. Нижанківського, Д. Січинського, українські народні пісні, зокрема колядки, веснянки. Як співак Л. щорічно виступав із хором на концертах «Просвіти» й традиц. Шевченків. вечорах. Був учасником свята з нагоди творчого ювілею В.-А. Гржималі (1904), концертів Г. Хоткевича (1906). Від 1899 працював на залізниці в Чернівцях, де його творча діяльність відіграла помітну роль у муз.-театр. житті міста. Співзасн. хор. товариства «Боян Буковинський» (1899–1913, від 1903 — його голова). Брав участь у святкуванні творчого ювілею М. Лисенка, вітав його від імені Товариства в Чернівцях і Києві. Організатор 1-ї на Буковині Муз. школи ім. М. Лисенка (Чернівці, 1904–16, від 1907 — її дир.), засн. «Товариства для плекання української пісні, музики і штуки драматичної» (1905), що утримувало муз. школу (викладалися теорія, історія музики, солоспів, гра на фортепіано і скрипці), проводило концерти й драм. вистави, мало нотну бібліотеку, популяризувало твори укр. композиторів. Завдяки Л. уже на 3-му році існування школи в ній навч. понад 40 учнів. Восени 1918 був одним із організаторів укр. влади на Буковині. 1919 обраний чл. комісії сусп. опіки та комунікац. комісії Укр. нац. ради ЗУНР. 1920 висланий румун. владою до Сх. Галичини (м. Теребовля, нині Терноп. обл.), де працював в Укр. торг.-госп. спілці, керував церков. та просвітян. хорами. Автор статей у пресі, зокрема г. «Діло» (Львів), «Буковина» (Чернівці). 1925 на запрошення П. Карманського емігрував до Бразилії, де й помер.

Літ.: Концерт «Буковинського Бояна» в Чернівцях (диригент — М. О. Левицький) // Буковина. Чц., 1906, 22 листоп.; Пилипчук Р. Лисенко на Буковині // Микола Лисенко — борець за народність і реалізм у мистецтві. К., 1965; Демочко К. Буковинський Боян // Мистецька Буковина. К., 1968; Його ж. За велінням серця // Там само. 1990.

Р. Я. Пилипчук, П. З. Гуцал