Левицький Олексій Якович
ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Олексій Якович (02. 01. 1931, с. Ожарівка, нині Старосиняв. р-ну Хмельн. обл. — 01. 05. 2008, м. Новосибірськ, РФ) — співак (бас). Нар. арт. РФ (1996). Лауреат Міжнар. конкурсу молодих опер. співаків (Софія, 1961, 3-я премія). Закін. Київ. консерваторію (1958; кл. І. Паторжинського). Артист. діяльність розпочав в Укр. нар. хорі ім. Г. Верьовки, з яким гастролював у Брюсселі. 1958–2002 — соліст Новосибір. театру опери та балету. Володів сильним голосом широкого діапазону, рівним в усіх регістрах. У репертуарі — українські народні пісні, арії з опер та романси С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, К. Данькевича. Записав на грамплатівки 2 українські народні пісні («Взяв би я бандуру», «Ой під вишнею») та аріозо Філіпа з опери «Дон Карлос» Дж. Верді. Гастролі в Угорщині, Німеччині, Данії, Бельгії, Арґентині, Ірані та ін.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Кобза («Загибель ескадри» В. Губаренка), Сусанін («Життя за царя» М. Глінки), Кончак («Князь Ігор» О. Бородіна), Собакін («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Грьомін, Рене («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Нілаканта («Лакме» Л. Деліба), Дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Кутузов («Війна і мир» С. Прокоф’єва), Досифей, Борис Годунов («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
