Левін Ісак Ілліч
Визначення і загальна характеристика
ЛЕ́ВІН Ісак Ілліч (20. 02(04. 03). 1904, м. Новозибков Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ — 01. 11. 1957, Дніпропетровськ) — лікар-інфекціоніст. Доктор медичних наук (1939), проф. Закін. Одес. мед. інститут (1925), де відтоді й працював. Під час 2-ї світової війни — консультант інфекц. лікарень у Ташкенті, професор кафедри інфекц. хвороб Свердлов. мед. інституту (нині Єкатеринбург, РФ, 1942–47), водночас був наук. кер. Інституту епідеміології і мікробіології у Свердловську. 1947–57 — завідувач кафедри інфекц. хвороб Дніпроп. мед. інституту. Основний напрям наукових досліджень — обмінні функції та імунітет при інфекц. захворюваннях. Вивчав також питання діагностики й терапії хроніч. дизентерії, скарлатини, черев. тифу, бруцельозу, септич. ангіни, гельмінтозів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Профилактика ветряной оспы // ГиС. 1930. № 1 (співавт.); К методике диагностики энтеробиоза // Одес. мед. журн. 1930. № 1–2; До бактеріологічної діягностики черевного тифу // Профілакт. медицина. 1930. № 10; О пигментообразующих тифоподобных палочках // МедЖ. 1930. Т. 10, вып. 1; Десять років кафедри соціальної гігієни // Пр. Одес. мед. інституту. 1934. Вип. 1 (співавт.); Иммунологические показатели при скарлатине. Москва, 1945.
Рекомендована література
Завантажити статтю
