Левінсон Євген Адольфович

ЛЕВІНСО́Н Євген Адольфович (07(19). 10. 1894, Одеса — 21. 03. 1968, Ленінград, нині С.-Петербург) — архітектор. Доктор архітектури (1946), член-кореспондент Академії будівництва і архітектури (1941). Сталінcька премія (1951; вок­зал у м. Пушкіно Ленінгр. обл.). Золота медаль АМ СРСР (1963). Державні нагороди СРСР. Навч. у Петрогр. інституті цивіл. інж. (нині С.-Петербург; 1915–16) та Ленінгр. вищому художньо-тех. інституті (1924–27). Працював 1918–23 художником-оформлювачем у театрах Одеси; 1932–45 — у Ленінгр. інж.-буд. інституті; 1945–68 — у Ленінгр. інституті живопису, скульптури та архітектури: від 1947 — проф.; водночас від 1932 очолював архіт.-планув. майстерню інституту «Ленпроект». Серед реаліз. проектів у Ленінграді в складі автор. колективів — будинок радторгслужбовців на Кам’яноострів. проспекті, № 55 (1930–32), Палаци культури Пром­кооперації (1931–38) та заводу ім. Леніна (1953–72), житл. квартали на Щемилівці (1930–50-і рр.), павільйон і перон. зал ст. метро «Автово» (1951–55), готель «Радянський» (1967), Дім мод на Кам’яноострів. проспек­ті, № 37 (1968). Автор архіт. час­тин пам’ятників Т. Шевченку у м. Канів (нині Черкас. обл.) та Києві (обидва встановлено 1939, скульптор М. Манізер).

Д. О. Мироненко

Фотоілюстрації

завантажити статтю