Левітанський Юрій Давидович
ЛЕВІТА́НСЬКИЙ Юрій Давидович (21. 01. 1922, м. Козелець, нині смт Черніг. обл. — 25. 01. 1996, Москва) — поет. Член СП СРСР (1957). Державна премія РФ (1995). Учасник 2-ї світової війни. У 2-й пол. 1920-х рр. сім’я Л. переїхала у м. Сталіно (нині Донецьк). Навч. в укр. школі, перші вірші опублікував, навчаючись у 7-му кл. 1939 вступив до Моск. інституту філології, літ-ри та історії, навч. на Вищих літ. курсах при Літ. інституті у Москві (1955–57). Від 1943 друкувався у фронт. газетах. 1945 похідна друкарня г. «За Родину» випустила книгу «Дорогами побед», де 32 вірші з 50-ти належали перу Л. Того ж року був перевед. до Іркутська (РФ), служив у газеті Сх.-Сибір. військ. округу. Дебютував зб. віршів «Солдатская дорога» (Иркутск, 1948). У 1963 опублікував зб. поезій «Земное небо» (Москва), яка принесла йому популярність. Після цього Л. переїхав до Москви. Крім віршів, поет займався перекладац. діяльністю, а також пародіями, зокрема на відомих рад. поетів Л. Мартинова, А. Вознесенського, Б. Ахмадуліну та ін. На будівлі школи, де навч. Л., 2013 встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Встреча с Москвой. Иркутск, 1949; Самое дорогое. Иркутск, 1951; Наши дни. Москва, 1952; Утро нового года. Новосибирск, 1952; Листья летят. Иркутск, 1956; Секретная фамилия. Иркутск, 1957; Стороны света. Москва, 1959; Теченье лет. Иркутск, 1969; Кинематограф. Москва, 1970; Воспоминанье о красном снеге. Москва, 1975; День такой-то. Москва, 1976; Сюжет с вариантами: Кн. пародий. Москва, 1978; Два времени. Москва, 1980; Письма Катерине, или Прогулка с Фаустом. Москва, 1981; Избранное. Москва, 1982; Годы. Москва, 1987; Белые стихи. Москва, 1991; Меж двух небес. Москва, 1996; Когда-нибудь после меня. Москва, 1998; Зеленые звуки дождя. Москва, 2000; Сон об уходящем поезде. Москва, 2000; Черно-белое кино. Москва, 2005; Каждый выбирает для себя: Собрание соч. Москва, 2005.
Рекомендована література
- Гомберг Л. Война и мир Юрия Левитанского. Москва, 1997.
Завантажити статтю
Людина 
