ЛЕ́ВКІВ Тарас Бог­данович (25. 06. 1940, с. Мала Березовиця, нині Збаразького р-ну Тернопільської обл. — 09. 03. 2025, Львів) — майстер художньої кераміки. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Обласна мистецька премія ім. З. Флінти (2006). Член НСХУ (1971). Закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1971; викладач Т. Драган). Гончарне ремесло ви­вчав само­стійно за книгою чеського кераміста П. Радова, з яким пізніше по­зна­йомився. Працював у Львові: 1964–68 — на­вчальний майстер від­ділу художньої кераміки училища прикладного та декоративного мистецтва; 1968–71 — на­вчальний майстер кафедри кераміки ін­ституту декоративного та ужиткового мистецтва; 1971–74 — художник керамічного заводу; на творчій роботі; від 1986 — у коледжі декоративного та ужиткового мистецтва: від 1989 — завідувач від­ділу художньої кераміки. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок, між­народних конкурсів та симпозіумів від 1970. Пер­сональні — у Львові (1970, 1979, 1988, 1990, 1992, 1995, 2000, 2005, 2015), Києві (1980, 2008), Тбі­лісі (1985), Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1986), Тернополі (1987, 1991, 1997), Івано-Франківську (2001). Основні галузі — монументальна і станкова скульптура, скульп­тура малих форм, гра­фіка. Роботи Л. вирізняються пластичною довершеністю, лаконічністю, виразною художньою мовою. Використовував глину, метал, ка­­мʼяну масу, дерево, ангоби, ема­лі, пігменти тощо. Роз­ширив межі сучасної української кераміки від утилітарного до багатого за жан­рами та видами мистецтва між­народного рівня. Автор настін­них рельєфів, свічників, куманців, стилізованих персонажів з елементами ґротеску. За допомогою най­простіших обʼє­мів (куля, циліндр, конус) створював композиційно складний мистецький про­стір. Серед учнів — М. Мартинюк, Ю. Мисько.