ЛЕВО́НТІН Матвій Леонті­йович (03(15). 12. 1876, с. Вєряєво Тамбов. губ., нині Рязан. обл., РФ — 1945, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — лікар-гігієніст. Проф. Закін. Харків. університет (1904). Працював земським лікарем. 1917 — зав. Одес. міського сан. бюро; 1917–20 — зав. сан.-ста­тистич. бюро Одес. повіт. земської управи; 1920–21 — за­ступник зав. Одес. губерн. від­ділу охорони здоровʼя, від 1922 — зав. профілакт. частини робочої медицини при від­ділі. Від 1924 — в Одес. мед. ін­ституті: 1926–30 — завідувач кафедри профес. гігієни; водночас 1925–30 — директор Одес. обл. ін­ституту патології і гігієни праці. Від 1931 — за­ступник директора з наук. частини Урал. ін­ституту профес. патології і гігієни праці (Свердловськ). Наукові праці присвяч. про­блемам гігієни праці та профес. патології. Об­ґрунтував сан.-тех. характеристику залізоруд. і золот­оплатин. промисловості на Уралі.