Левченко Іван Васильович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́ВЧЕНКО Іван Васильович (08. 02. 1952, с. Мала Токмачка, нині Оріхів. р-ну Запоріз. обл.) — журналіст, поет. Кандидат історичних наук (1990). Член НСЖУ (1979), НСПУ (2005). Заслужений журналіст України (1998). Закін. Запоріз. пед. ін­ститут (1973), від­діл журналістики ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1983). У 1973–80 (з пере­рвою) — диктор Запоріз. студії телебаче­н­ня; 1980–83 — гол. ред. Запоріз. обл. радіо; 1983–87 — за­ступник голови Запоріз. обл. комітету телебаче­н­ня і радіомовле­н­ня, водночас був автором і ведучим щомісяч. прямоефір. теле­про­грами «З турботою про кожного» на Запоріз. телебачен­ні; 1990–92 — старший викладач, декан від­ділу журналістики, проректор з навч. роботи Київ. ін­ституту політології і соц. упр.; 1992–95 — нач. Гол. центру громад. звʼязків МВС України, тоді ж організував і вів щотижн. теле­про­граму «Хроніка МВС» на УТ-1; 1996–97 — вла­скор г. «Труд»; 1997–2004 — ген. дир. Севастоп. регіонал. те­ле­радіокомпанії, одночасно 2000–04 був автором щотижн. культурол. радіо­про­грами «Струни серця», котра зна­йомила севастоп. слухача з творчістю класиків та сучас. пред­ставників укр. літ-ри; 2005–12 — пом.–прес-секр. Уповноваж. ВР України з прав людини. З його ініціативи у Севастополі зʼявили­ся повноцін­ні інформ.-темат. про­грами, які виходили в ефір держ. мовою («Наш час», «З перших вуст», щоден­ні випуски радіоновин, пере­дачі для дітей «Лас­тівʼятко», цикл «Збирачі» тощо). Від 2012 — на творчій роботі. Мешкає у Києві. Друкується в ж. «Київ», «Дні­про», «Ми і Президент», г. «Кримська світлиця», «Слово Севастополя», «Культура і життя». Наук. та публіцист. стат­ті — соц.-політ. характеру, пере­важно у галузях телебаче­н­ня і радіомовле­н­ня. Автор телефільмів «Міліційні миротворці на чужій війні» (1995), «Година мера» та «Від­крита роз­мова» (1997–99), «Севастопольський травень» (1999), «Везучі», «Квітник на пустирищі», «Місто памʼятає» (усі — 2000). Низку вір­шів Л. покладено на музику.

Тв.: Мигдаль на руїні. 2003; Недруги не зраджують ніколи. 2004; Стою на Май­дані. 2005; Стрічаю піснею новий свій день. 2006; Порятунок у шторм. 2006; Все повертається в житті. 2007; Єд­наймося, бра­т­тя! 2008; Я вірю: Вкраї­ною Крим проросте! 2009; Ні, не все ще втрачено! 2010; Не губімо в собі Україну! 2011; Заберу тебе в сон. 2012; Над прірвою. 2013 (усі — Севастополь).

Г. Г. Кіріндясов

Завантажити статтю