Левченко Олексій Олексійович

ЛЕ́ВЧЕНКО Олексій Олексійович (18. 07. 1948, м. Каховка Херсон. обл. — 16. 09. 2020, Київ) — художник кіно, кінорежисер, сце­нарист. Заслужений діяч мистецтв України (2019). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1986). Член НСКінУ (1982), НСХУ (1989). Закін. Київський художній інститут (1972; майстерня В. Шості). Учителював. Від 1978 — художник-постановник Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­женка (Київ), де оформив стріч­ки: «Своє щастя» (1979; спец. приз Вкф телефільмів, Баку, 1979), «Володя великий, Володя маленький» (1985), «Самотня жінка бажає познайомитися» (1986; усі — реж. В. Криштофович), «Чорна курка, або Підземні жителі» (1980, реж. В. Гресь; золотий приз 12-го Мкф у Москві; спец. приз Мкф дит. фільмів у с. Джиффоне, Італія; обидва — 1981; спец. приз Мкф дебют. фільмів і незалеж. кіно ім. А. Ланґлуа, м. Тур, Франція, 1982), «Будемо чекати, повертайся!» (реж. М. Малецький), «Ніч коротка» (обидві — 1981; приз Респ. кінофестивалю дит. і юнац. фільмів, Івано-Франківськ, 1981; 1-й приз 15-го Вкф у Таллінні; Ґран-Прі Мкф у м. Мангайм, Німеччина; обидва — 1982), «Які ж були ми молоді…» (1985; обидві — реж. М. Бєліков), «Карастоянови» (1983, т/ф, 4 серії, спів­авт., реж. М. Мащенко), «Бе­режи мене, мій талісмане» (1986), «Два місяці, три сонця» (1998; обидві — реж. Р. Балаян), «Любов до ближнього» (1988, реж. М. Рашеєв), «Смирене кладовище» (1989), «Це ми, Господи…» (1990; обидві — реж. О. Ітигілов), «Ха-бі-аси» (1990), «День наро­дження Буржуя» (1999, 15 серій; обидві — реж. А. Матешко), «Схід–Захід» (1998, реж. Р. Варньє), «Після вій­ни» (1999, реж. А. Яхніс), «Той, що несе бурю» (реж. Д. Фікс), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (обидві — 2001, у спів­авт.), «Попелюшка» (2002; обидві — реж. С. Горов), «Самотні сусіди» (2003, реж. І. Грабар), «Бункер, або Вчені під зем­лею» (2006, 20 серій, реж. О. Ду­лерайн, С. Карягін, у спів­авт.), «Червона перлина кохання» (2007, реж. А. Пуустусмаа). Автор сце­нарію і реж. фільму «Луна» (1991), реж. і художник кінокартини «Єли­сейські поля» (1993).

Завантажити статтю